Чоловік кинув мене заради молодої “музи”, а тепер списує все на кризу середнього віку і просить повернутися

Так жалісливо зараз виглядає колишній чоловік, що аж гидко. Дзвонить, приходить, плачеться, що зробив дурість, просить вибачення і благає повернутися.

Як начхати мені в душу, так він поводився зовсім інакше. Був брутальним самцем, подивіться на нього. А тепер просто розсипається у вибаченнях і скиглить про прощення.

Ми двадцять шість років були одружені, двох дітей народили та виховали, пройшли разом купу всяких життєвих проблем, піднімалися разом від молодих та бідних до забезпечених та зрілих.

Не можу сказати, що за чверть століття ми не мали сварок, що все було гладко. Це не так. І сварилися, і мирились. Ми ж люди, які мають емоції та нерви.

Але ніколи він не збирався від мене йти, не оголошував, що любить іншу, а наша сім’я себе зжила. А нещодавно сподобився, сказав.

Чоловікові під п’ятдесят років. Близько року тому він почав якось дуже уважно стежити за собою. Взявся до спортзалу ходити, гардероб оновив на щось молодіжне, що, чесно кажучи, виглядало смішно. Навіть потай від мене почав користуватися моїми кремами, ніби я можу це не помітити.

Я вирішила, що чоловік просто хоче виглядати молодо, адже роки беруть своє. Мені навіть подобалися ці зміни, адже я не раз намагалася його підштовхнути, хай і не так кардинально.

Сама я завжди намагалася стежити за собою. І зараз займаюся спортом, ходжу до косметолога, перукаря, інших фахівців. І самій подобається, і робота зобов’язує виглядати добре.

Без зайвої скромності можу сказати, що в мене чудова для моїх років фігура. Я досі спокійно можу одягнути свою весільну сукню.

Чоловік виглядає старшим за мене, тому що за рік не переб’єш того, що він майже чверть століття не доглядав за шкірою, не дуже стежив за здоров’ям і підзапустив фігуру. А у нас різниця у віці лише два роки.

Я чоловіка навіть підтримувала, коли він взявся за себе. Щоправда, його гардероб, який він собі набрав, явно був йому не за віком і не за статусом. Ну які футболки з яскравими принтами? Які кеди та рюкзак? Старий тінейджер.

До чого такі зміни стало відомо близько півроку тому. Чоловік мені заявив, що наша сім’я себе зжила, він хоче розлучення, і чим швидше, то краще.

Такий поспіх зумовлений тим, що в нього з’явилася “муза”, з якою він знову почувається молодим, знову насолоджується життям, а не тягне жалюгідне існування.

Це був удар. Особливо, коли чоловік, відповідаючи на моє запитання “чого тобі не вистачає”, відповів, що я себе омолоджую, але молодою мені вже не стати.

Звичайно, мені не двадцять років, але про це міркувати явно не моєму чоловікові, який навіть у своїх кедах і футболках виглядає не як молодий хлопець, а як пузатий дід.

Розлучення я йому дала, але адвокат судився за кожну копійку та за кожний болтик. Квартира була моя ще до шлюбу, машину залишили за мною, а ось дачу довелося продавати і гроші ділити.

Чоловік не сильно переживав про втрачене, він же був натхненний своєю “музою”. Мене такий розклад цілком влаштував.

Я залишилася при своїх, а чоловік розчинився десь на просторах міста зі своєю новою коханою. Я ж звикала жити сама, що в моєму віці потребує часу.

Діти вчинок батька засудили, хотіли приїхати мене підтримувати, але відмовилася. Дочка вчиться, син має сім’ю. Куди вони поїдуть? Та й я не пропаду. В істерики точно впадатиму не буду. Усі сльози ще до розлучення виплакала.

Близько року від колишнього нічого не чути, що мене цілком влаштовувало. Я вже оговталася від його зради, спогади вже не завдавали болю.

У мене навіть коханий з’явився, стосунки з яким могли перерости на щось більше. Але я не поспішала, мене і так все влаштовувало.

У цей момент колишній чоловік і вирішив намалюватися на моєму життєвому шляху. З букетиком стояв на порозі квартири і сумними дивився на мене.

– Нам треба поговорити, – промимрив він і спробував увійти до квартири. Тільки пускати його в мене не було жодного бажання.

Вигляд уже не такий натхненний, як це було перед розлученням. Замість безглуздої футболки знову цивільна сорочка. А в очах туга за минулим.

У дім я його так і не пустила, довелося йому виливати душу в під’їзді. І про те, як він помилився, прийнявши прояви кризи середнього віку за новий розділ життя, і як у своїй музі розчарувався, і як хоче повернути все, як було.

– У мене все життя під укіс пішло. Я багато думав і зрозумів, що нікому я не потрібний, крім тебе. Ти ж мене найкраще знаєш, – бурмотів колишній чоловік.

Та й мені ти не потрібен, любий друже. Ти мене зрадив, тож я не хочу мати з тобою жодних справ. Діти дорослі, майно поділили, розлучення оформили, усі питання закриті.

Двері я зачинила, на дзвінки пообіцяла викликати поліцію. Колишній чоловік пішов, залишивши букет на порозі. А потім почав надзвонювати, написувати, чекати біля роботи чи біля під’їзду.

У мене ж немає жодного бажання знову пускати цю людину у своє життя. Мою довіру він втратив. І це вже назавжди.