Чоловік хоче найняти хатню робітницю, а я проти того,щоб в моєму домі господарювала чужа жінка

Я вийшла заміж десять років тому, зараз мені тридцять два роки. У мене є двоє дітей, шести і чотирьох років, і прекрасний чоловік. Ось уже сім років я сиджу вдома і не працюю.Мій чоловік – директор великої будівельної фірми, тому заробіток у нього високий. За всі ці роки жодного разу не виникло потреби, щоб мені довелося виходити на роботу. І мені дуже подобається бути домогосподаркою, я присвячена тільки своїй сім’ї.

Я люблю грати роль ідеальної дружини: завжди у мене чисто, випрано, випрасувано, смачно і ситно. Чоловіка це теж влаштовувало, до певного моменту. Йому подобався домашній затишок, який я вміла створити, високий комфорт і можливість повністю розслабитися в рідних стінах. Але сидячи з дітьми, контролюючи готування їжі і роботу пральної машинки, я зовсім забула про себе. Я поправилася, давно не стриглася і не фарбувала волосся, про манікюр я взагалі мовчу. Ось і чоловік помітив ці зміни, не в кращу сторону. І нещодавно запропонував мені найняти мені домробітницю, щоб розвантажити побут, тоді у мене буде час зайнятися своїм зовнішнім виглядом. І так як він добре заробляє, він цілком може оплатити і домробітницю, і мої походи в Спа-салон.

Я дуже навіть не проти, давно хочу сходити на манікюр, і до перукаря. Та й на фітнес я б із задоволенням походила. Але є одне але”. Я дуже люблю свій будинок, я в кожну дрібницю вклала свою душу. І мене просто коробить від думки, що господарювати на моїй кухні і лазити по моїх шафах буде абсолютно чужа для нас жінка. Тим більше що домашні турботи мене ні крапельки не напружують. Навпаки, мені це тільки в задоволення.

Хто його знає, що ця жінка буде робити з нашими речами, коли нікого не буде вдома. А ще я боюся, що вона може образити мою дитину. Якщо старший ще зможе мені щось розповісти, то молодший поки не вміє висловлювати свої думки.

Ми вже кілька разів обговорювали цю тему, у чоловіка звичайно залізні аргументи. Але я все ніяк не можу з ним погодитися. Мені одночасно хочеться знову бути красунею, але я дуже ревно ставлюся до всього, що мені дорого. Ось така я власниця. Але нічого не можу з собою вдіяти.

Ось тепер думаю, який вихід можна було б знайти, щоб і чужих в будинок не пускати, і щоб на все часу вистачило? Боюся, що можу щось упустити у вихованні дітей, постійно хочу все контролювати. Але і від такої можливості відмовитися не можу. Бабусь підключати не варіант, це ще гірше, ніж чужа домробітниця. Я дуже люблю наших мам, але нехай вони господарюють у себе. Може віддати дитину в садок? Старший в наступному році у же в школу йде. Може почекати ще трохи? Пізніше буде більше вільного часу. Нікуди спортзал від мене не дінеться. Як вважаєте?