Був хорошим, поки забезпечував, а в тяжкий момент вона подала на розлучення

Коли мені було 4 роки батько пішов з сім’ї і з того часу ми з мамою жили удвох.У мене не було дорогого одягу та іграшок, але я завжди був ситий і не обділений увагою.

Мама тяжко працювала і ще брала роботу додому, що б ми ні в чому не мали потреби. І в 15 років, потай від мами, я почав підробляти: то машину комусь помию, то будинок приберу, то на городі допоможу. За це отримував невеликі гроші або продукти.

У 18 років влаштувався на роботу – робив меблі. Спочатку допомагав: приносив інструменти, тканину, матеріали. Через два роки повністю навчився і вже сам робив столи, шафи, тумбочки і так далі. Іноді я робив меблі на дому і за це отримував непогані гроші.

Через кілька років накопичив грошей, придбав невелику ділянку, купив деревину, тканини, будматеріали, найняв кількох людей і ми почали виготовляти меблі. З кожним роком замовлень було все більше – я наймав більше людей, розширював територію і будівлю. І ось до тридцяти років у мене вже був своя фірма по виготовленню меблів, я повністю забезпечував себе і маму, побудував будинок і купив машину.

Я завжди був чимось зайнятий і часу на знайомства і створення сім’ї у мене не було. І ось в 32 роки вирішив – пора одружитися. Взяв відпустку і вирушив у пошуки майбутньої нареченої. Зайшовши в кафе почав поглядом шукати «жертву». І ось мені сподобалася дівчина в білому платті, що сиділа біля вікна. Я замовив дві чашки кави і підійшов знайомитися. Дівчину звали Юля, вона була не проти познайомитися ближче. І ось розговорившись, зрозумів, дівчина мені підходить. Через місяць ми почали зустрічатися, ходили по ресторанах, я купував їй дорогий одяг і прикраси.

Через півроку я зробив їй пропозицію. Ми зіграли шикарне весілля, Юля була в захваті від торжества. Після ми поїхали в медовий місяць до Туреччини, це було незабутнім. За від’їзду накупив дружині багато турецьких речей і прикрас. Приїхавши додому, Юля всіляко намагалася подарувати мені любов і турботу, зустрічала з роботи, готувала смачну вечерю, підтримувала порядок в домі. Я завжди намагався зробити все для коханої жінки: давав грошей на манікюр, зачіску, одяг, водив її в кіно, ресторан, дарував дорогі подарунки. Все, про що мріяла Юля, я втілював в життя.

І ось через три роки щасливого життя у мене сталося нещастя – загорілося приміщення, де я виготовляв меблі. Згоріло все: матеріали, апаратура, верстати, меблі. Від заводу залишилися тільки стіни. Я повністю втратив свій бізнес. Добре хоч заощадження деякі були: я виплатив робітникам зарплату. Ще трохи грошей залишилося, але їх тільки вистачало на реставрацію будівлі не більше.

Дружина, дізнавшись, що я все втратив, до мене охолола: перестала зустрічати, прибирати в будинку, є готувала аби як. У той момент мені потрібна була підтримка, але отримував я її тільки від матері. Через два місяці дружина подала на розлучення, сказала, що більше не може зі мною жити.

Пізніше я дізнався, що Юля просто знайшла багатшого кандидата. І ось через пару років я відновив свій бізнес, але сім’ї так і немає. Дуже хочу мати улюблену дружину і дітей, але боюся знову помилитися у виборі.