Було прикро, що в конфліктах із дружиною моя мама підтримує її, а не мене, доки не дізнався правду. Донедавна я вважав, що моя мама любить мою дружину більше за мене. І на це були причини

Зазвичай вважається, що свекруха за умовчанням приймає бік сина, а на невістку завжди бурчить і зривається. Але у мами та Свєти все було навпаки із самого початку. Я познайомив маму зі своєю нареченою, коли мені було вже тридцять два.

Мама тоді вже переживала, що я ніколи не одружуся і не подарую їй онуків. І тому дуже зраділа, коли я нарешті привів у будинок дівчину і оголосив, що ми скоро одружимося.

Світлана сподобалася мамі з першого погляду. Вони якось одразу порозумілися. Хоча мама у мене досить запальна і складна людина, з моєю дружиною вони практично ніколи не сварилися. Напевно, свою роль відіграло і те, що вони чимось схожі. Вона навіть була не проти того, щоб мама жила через два будинки від нас.

Крім того, вони часто разом щось робили. Працювали на дачі, ходили до крамниці. А коли в нас народилися діти, мама взагалі була у нас щодня – допомагала.

Єдине, що мене у всій цій ідилії не влаштовувало, то це те, що під час наших зі Світланою конфліктів мама завжди вставала на бік дружини. Навіть якщо та була явно не права.

Наприклад, якось дружина закотила мені істерику, тому що я не пішов із нею у вихідні по магазинах, як обіцяв. Хоча чудово знала, що я працював останній місяць, як віл, і просто хотів виспатися.

– Ну, ти маєш поставитися до цього з розумінням, – сказала мені мама. – Світлана сидить вдома з двома маленькими дітьми, їй важко. І за тобою вона нудьгує.

– Мамо! – закричав я. – Більшість жінок взагалі працюють, коли у них є діти нашого віку. А Світлана сидить удома і ні чого не потребує, тому що я орю цілодобово!

– Це не привід на неї кричати, – відповіла мама.

І це я навів лише один відносно невинний приклад. Насправді таке відбувається майже щоразу. І мені здається, що далі, то гірше. Я хотів би, щоб мої конфлікти з дружиною вирішувалися без маминого втручання. Але коли я сказав про це дружині, вона відповіла:

– Тамара Георгіївна – наша найближча людина. Вона є частиною нашої родини. Я від неї нічого не приховую. І думаю, вона має право висловлювати свою думку як мені, так і тобі.

Вкотре, коли ми з дружиною посварилися, мама знову стала на її бік. Цього разу справа була в тому, що я вважав, що Світлана витрачає надто багато грошей на різні не потрібні речі. Вона щотижня замовляє якусь непотрібну нісенітницю! До того ж настільки непотрібну, що потім сама про неї забуває, і ці коробки та пакети можуть у нас спокійно лежати нероздрукованими в коридорі на підлозі.

Однак, коли я почав з нею про це розмовляти, одразу втрутилася мама.

– Ти просто нас не розумієш, бо ти чоловік, – заявила вона. – Для нас це такий спосіб зняття стресу. Світла ж тобі нічого не каже, коли ти йдеш до своїх мужиків пити пиво в гараж цілий вечір!

Тут я вже безпосередньо розлютився і вирішив потім поговорити з мамою наодинці.

– Чому ти так сильно любиш Світлану і не любиш мене? – запитав я.

– Синку, ти що таке кажеш? – здивувалася вона. – Ти взагалі з чого це взяв?

– З того, що ти все життя її захищаєш, – відповів я. – Ти у всіх конфліктах встаєш на її бік!

Мама раптом засміялася.

– Ти що,  так нічого й не зрозумів? – Запитала вона.

– Про що це ти? – запитав я.

– Та я так зберігаю гармонію у вашій сімʼї, – пояснила мама. – Уяви, як було б Світлані, якби в усіх конфліктах я була на твоїй стороні. Вона залишилася б зовсім одна. І була б настроєна і проти мене, і проти тебе. А так вона вважає мене своєю союзницею. Після того, як ви сваритеся, вона йде розмовляти зі мною. І я підводжу її до того, що вам потрібно помиритися.

Я дуже здивувався, коли почув це. А потім зрозумів, що то правда. Якими б сильними не були наші сварки, в більшості випадків потім саме Світлана приходить миритися першою і говорити, що була не права. І тепер мені стало набагато легше жити з ними. Прикро тільки, що мама цього раніше не сказала. А то я вже навигадував собі.