Більше не хочу економних кавалерів. З мене досить…

Я почала ці відносини в досить, як мені здавалося, зрілому віці, в 31 рік. Мені хотілось серйозних відносин, а тому я була готова бути терпимою до свого партнера, розуміючи, що і йому доведеться бути терплячим до мене.

Саме тому мене спочатку не відштовхнула така риса мого хлопця, як економність. У нього є хороша робота, плани на майбутнє і, що важливо, на наше спільне майбутнє.

Вся ця романтика, квіти, посиденьки в кафе – це для молоді, так я тоді думала. Мені важливо, щоб людина була надійною і щоб у нас були схожі погляди на життя. Тому я не ображалася, коли сама оплачувала продукти для нашої спільної вечері або свою половину рахунку в кафе. Іноді сама купувала квитки в кіно або на якісь розважальні заходи. 21 століття, чоловіки й жінки рівні. Чи не так?

Але коли він «забув» про мій день народження мені стало дійсно неприємно і боляче. Мені весь день дзвонили й писали друзі, колеги, знайомі, а мій хлопець про мене “забув”. Він вважав за краще удати, що забув, припущу, щоб не витрачатися на подарунок. Пізніше він обіцяв, що в наступному році обов’язково привітає і зробить щедрий подарунок.

Але справа-то не в цьому, я звичайна жінка, яка працює і сама себе забезпечує, не чекаючи дорогих презентів, мене порадував би найпростіший букет квітів та приємні слова.

Весь час поки ми зустрічалися, він детально звітував про свої заробітки, показував ощадний рахунок і хвалився, скільки заощадив та розповідав, куди ми витратимо ці гроші, коли почнеться спільне життя.

Економність на цьому не закінчувалася, періодично вихідні ми проводили в магазинах, де біли великі розпродажі та купували потрібні йому речі. Мені просто було шкода витрачати на це час. Я вважаю, що краще переплатити пару гривень, але зробити покупки максимально швидко, а не втрачати час у пошуках дешевих речей. І все-таки я це терпіла, адже в іншому ніби все було добре.

Але в один прекрасний вечір ми йшли додому по дорозі з роботи. Я мимохідь повідомила, що хочу витратити частину зарплати, щоб оплатити відпочинок батьків. У відповідь почула лекцію про те, як треба розпоряджатися грошима і що це рішення стосується нас обох.

В цю мить  я остаточно зрозуміла, що відносини ці, як не старайся, ні до чого доброго не приведуть, а тому їх краще припинити.

Після цієї історії я зрозуміла, що більше ніколи не буду керуватися ідеями про те, що неважливо, хто за чию каву платить. Хлопець без пунктика про гроші навряд чи буде вимагати поділити рахунок з коханою дівчиною навпіл.