Батьки вже багато років не живуть разом, але розлучатися не хочуть

Вважайте мене жахливою дитиною, але я хочу, щоб мої батьки розлучилися! Скільки взагалі ще має тривати цей театр абсурду?

Мої тато і мама розійшлися понад сім років тому. Я тоді ще була студенткою. У мене досі стійке відчуття того, що вони зробили б це і раніше, але просто чекали, коли я виросту і з’їду.

Я навіть перший курс закінчити не встигла, як мене порадували новиною, що тато більше у нашій квартирі не мешкає.

Якщо покласти руку на серце, то чесно можу сказати: я не була здивована. Останні роки мої батьки не тягнули на щасливе подружжя. Навіть із заплющеними очима було видно, що вони ледве-ледь уживаються.

Тато, щоби менше часу проводити вдома, знайшов геніальний вихід. Він знайшов собі підробіток і вдома тільки ночував. Маму, яка кілька років спілкувалася з батьком виключно через пасивну агресію, це цілком влаштовувало.

Батьки розійшлися. Але не розлучились! Ніхто з них так і не спромігся піти до РАЦСу і офіційно припинити цю фікцію сім’ї.

У мене чудові стосунки і з мамою, і з татом. П’ять років тому батько зійшовся з іншою жінкою. А три роки тому в мене народилася навіть сестра.

Нова татова любов виявилася чудовою людиною. Вона трохи молодша за батька. Ми з нею якось одразу порозумілися. Тепер у нас стосунки, як у племінниці з тіткою або як із більш досвідченою та мудрою подругою.

Мама своє особисте життя влаштовувати не збирається. Це її офіційна позиція. Вона завжди заявляє мені, що їй цілком зручно бути самій.

Але я бачу, що в цій ситуації щасливі всі, окрім мами. Щоразу, коли я її відвідую, вона починає розпитувати у мене про батька та його нову сімʼю.

Я намагаюся при мамі взагалі батька не згадувати. Буває, що забудусь і щось скажу, то сама потім сто разів пошкодую. При цьому мама вдає, що їй абсолютно не цікаво, як там тато.

Два роки тому я виходила заміж. Я так боялася, що весь захід закінчиться трагедією. Мама з татом вже давно на той момент не бачилися, а тут на них буде зосереджено більш ніж пильну увагу.

Важко вигадати, як взагалі уникати тему батьків нареченої весь вечір! Навіть якщо ведучий був попереджений, то хтось із гостей постійно пропонував батькам щось сказати або взяти участь. Але виявилося, що мати з татом можуть цілком цивілізовано спілкуватися. Я навіть бачила, як вони мило розмовляли і не сварилися. Щось згадували з мого дитинства.

То чому вони не можуть сходити і розлучитися? В обох інше життя. Раніше я питала про це лише маму. Вона завжди мені казала, що сама, перша, ніколи нікуди не піде.

– Це у нього там вже друга дружина! Йому треба, хай і розлучається! – хоча я думаю, що у мами якісь глибинні причини такої дивної бездіяльності.

Нещодавно вирішила спитати батька. У нього дитина маленька! А така поведінка виглядає дещо безвідповідальною. Тато всерйоз заявив мені, що боїться просити маму про таке! Мовляв, і так стосунки не дуже, а тут його мама зненавидить.

Так і сидять обоє. Дві дорослі людини. Одна горда, інший – як хлопець переляканий.

Тато бодай щасливий. А мама, на мою думку, все ще думає, що батько до неї повернеться.

Мені ж доводиться через них свій день народження двічі відзначати. Окремо з мамою та окремо запрошувати тата зі своєю новою сімʼєю. Зустрічатися вони категорично відмовляються.