Батьки під час розлучення поділили не лише майно, а й дітей із онуками

Коли при розлученні подружжя ділить диван і кавові сервізи з ложками, я чула, але мої батьки пішли ще далі, вони поділили дітей та онуків. Причому бажання останніх не враховувалося.

Мені завжди було незрозуміло, що тримає разом таких людей, як мої мама та тато. Вони сварилися завжди, скільки я пам’ятаю. Ми з братом настільки звикли до їхніх вічних перепалок, що навіть не звертали уваги. У когось для тла телевізор працює, а в нас батьки сваряться. Проте вони продовжували жити разом.

Ми думали, що так завжди буде. Вони стільки разів лаялися і мирилися, що вже ніхто не вірив, що вони таки розлучаться. Але це сталося.

На той момент ми з братом були вже дорослими, обзавелися своїми сім’ями і навіть дітьми, а у батьків все, як і раніше, вирували пристрасті. Сварка могла спалахнути через що завгодно, навіть через гучність телевізора. Тож на черговий сімейний скандал ми з братом не звернули уваги.

Як ми здивувалися, коли з’ясувалося, що батьки дозріли для розлучення. Срібне весілля люди справили, а потім вирішили розлучитися. Ми з братом умовляли батьків не робити цього. Стільки років прожити разом, стільки разом подолати, а тут вам – розлучення.

Але батьки були невблаганні. Почався розподіл майна. Все це було дуже неприємно, ми з братом від цього дистанціювалися. А кому захочеться дивитися, як дві близькі люди поливають один одного брудом і скрупульозно перераховують кількість виделок?

Ну, про виделки я перебільшувала, але насправді вони поділили все. Навіть собаку через суд ділили. Чарлі залишився із батьком. Не знаю, як суд приймав рішення, на чому ґрунтувався, але тато залишив собаку собі. Але це все дрібниці, порівняно з тим, що нас із братом батьки також поділили, як і наших дітей.

Звичайно, це було не по суду, ми надто дорослі, щоб такі питання вирішував хтось інший, але простіше від цього не ставало. Вийшло так, що брат і його діти залишилися при батькові, а я та мої діти дісталися мамі. Звучить дико, але це саме так.

Після розлучення тато ніби забув, що в нього, крім сина, є ще й дочка. Спілкується зі мною крізь зуби, до нас на свята не ходить, до себе на кличе. На сторінці у соцмережах фотографії лише онуків від брата. З ним він підтримує спілкування, як ні в чому не бувало.

Брат має дзеркальну ситуацію з мамою. З ним вона спілкуватися не бажає, вся увага зосереджена на мені та моїй сімʼї. І не можу сказати, що мене це тішить. Мама може бути дуже нав’язливою. Раніше її любов розмазувалася по нас із братом рівномірно, а тепер все виливається на мене. З братом вона майже не спілкується.

При цьому ми з братом взагалі ніяк не брали участі в їхньому розлученні і не займали нічию сторону. Та й як можна обрати у такій ситуації? Їх характер ми обоє чудово знаємо, винних у їхньому розлученні шукати марно, за стільки років вони один одному наговорили багато всього. Виділити когось агресором, а когось жертвою неможливо.

Тому ми не можемо зрозуміти, за що з нами так роблять. Наприклад, я однаково люблю обох батьків. Я пробувала з мамою розмовляти, з’ясувати причину, але вона припиняє цю тему в зародку. Тиснути сильніше я побоююся, щоб не посваритися ще й з нею. Тато ж взагалі на контакт не йде. Спроби брата прояснити ситуацію теж ні до чого не спричинили.

Хоч я вже сама доросла жінка, мати двох дітей, але мені прикро, що батьки так вчинили. Почуваюся маленькою дівчинкою, батьки якої посварилися, а вона нічого не може зробити, і почувається винною. Хоча б пояснили б, у чому ми завинили, перш ніж так робити.