Батьки дорікають мені тим, що молодша сестра купила житло, а я ні. А самі “забули”, куди пішли мої гроші

Моя сестра молодша за мене на три роки. Не можу сказати, що вона краще за мене заробляє, міцно стоїть на ногах або щось ще в цьому роді. Але на відміну від мене вона вже взяла квартиру в іпотеку, коли я все ще винаймаю житло.

Моя мама постійно ставить мені її як приклад. Батько теж каже, що вона молодець і питає, коли я збираюся купувати своє житло.

Начебто вони мають рацію, і я маю вже справді подумати про власну нерухомість, тим більше, мені вже за тридцять. Але чомусь мої батьки постійно втрачають на увазі той факт, що я досі не купила квартиру тому, що допомагала матеріально їм.

Щойно я з’їхала з батьківського будинку на орендну квартиру, у матері виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Я тоді півроку працювала буквально лише на оренду квартири, їжу та її лікування. Звичайно, мій батько теж чудово вкладався в ліки для мами, але левову частку витрат тоді покрила я.

Щойно мама одужала, виникла нова проблема. Зламався холодильник. Батьки були зовсім без грошей. Тому холодильник купила я, взявши на нього кредит. Все-таки річ у будинку необхідна, потрібна.

Моя сестра ні в лікуванні мами, ні в погашенні кредиту на холодильник ніяк не брала участі. Вона вийшла заміж, і вони з чоловіком витрачали гроші на облаштування його дошлюбної квартири. Батьки до неї навіть не зверталися за допомогою, вважаючи, що їй самій потрібно допомогти у влаштуванні сімейного гнізда.

Наступна серйозна витрата – купівля дачі. Мабуть, можна було уникнути цих витрат, але мама після реабілітації не змогла відновитися повністю. У неї з’явився страх смерті та відчуття, що вона не все взяла від життя.

Мати почала часто плакати і говорити, як хотіла б мати заміську ділянку, де садила б корисні овочі та квіти. Сестра моя на всі ці розмови відповідала таке:

– Мамо, ну яка зараз дача з твоїм здоров’ям! Подумай про себе. Хобі якесь заведи. Почни в’язати, наприклад.

– Чому я маю в’язати, коли мені хочеться з землею поратися, – гірко зітхнула тоді мама. – Хоч раз у житті зробити щось для себе, а не для інших.

То був серйозний аргумент для мене. Мені стало дуже шкода маму, і я додала батькам гроші на купівлю дачі знову взявши кредит. Приблизно половину вартості дачної ділянки тоді батькам віддала.

А моя сестричка тим часом раптом подала на розлучення. Чоловік їй, виявляється, набрид. Чи мало заробляв, чи неправильно жив – ми так особливо і не зрозуміли в чому там причина. Але факт у тому, що вона змогла забрати з нього половину їхніх загальних накопичень. Плюс він їй віддав частину вартості машини та меблів, куплених у його квартиру.

Сума набігла чимала, і її моя сестра витратила на придбання своєї квартири. Купила собі маленьку одну в новому будинку.

І тут батьки, які практично витягли з мене всі гроші, заговорили про мою сестру:

– Ось Оленка у нас молодець, хватка ділова! Розлучилася, чекати біля моря погоди не стала, а пішла і квартиру забрала. А що ти думаєш? Не набридло платити за оренду? Адже не дівчинка вже. Хочеться, мабуть, дах над головою мати.

Я дуже розгнівалася, коли почула ці слова. Сказала батькам:

– Дуже цікаво ви міркуєте. А ви не думали про те, що я так і не придбала своє житло тому, що постійно гроші на вас витрачала? То мамі на операцію давала, то холодильник купила. На покупку дачі додала.

– Ну, хіба це можна порівняти! – відповіла мені мама. – Все-таки зовсім інші суми. Та ми й не просили тебе. Ти сама кидалася нам допомагати. І це правильно, ми ж родичі. Що тепер дорікати? Не змогла гроші накопичити і купити квартиру – просто визнай це. Сперечатись навіщо?!

Як мене вразили мамині слова – не можу передати.  Я грюкнула дверима, пішла.

Сиджу ось на своїй орендованій квартирі тепер і думаю: а може, виставити батькам рахунок за ту допомогу, яку їм надала? Нехай подивляться, наскільки це насправді немаленька сума. І нехай повернуть, якщо вже так все просто у них. А я квартиру в іпотеку візьму.