Бабуся чоловіка переїхала до нас і тепер наполягає, щоб я носила вдома лише спідниці та сукні

Так склалося, що довелося забрати бабусю чоловіка до нас. Сама вона вже у квартирі не могла жити. Тяжко їй стало – голова крутиться постійно через тиск, ноги слабкі.

Чоловік обіцяв, що це лише на півроку. А потім стареньку забере його тітка, яка закінчує ремонт у своєму будинку.

Я хоч і не в захваті була від цієї ситуації, але змирилася. Не кидати ж стареньку одну, адже вона виростила Ваню, коли його батьки загинули. Чоловік обіцяв, що ніхто мене не навантажуватиме.

– Це моя бабуся, тому всі турботи про неї я візьму на себе! – казав мені він. – Ти можеш тільки розважати її розмовами, якщо захочеш.

Я тяжко зітхнула. Домашні обов’язки тепер були на мені, як і двоє дітей-школярів. І роботу ніхто не скасовував. А ще й з бабою Надею вести світські розмови… Це буде непростий час!

Бабуся цілий тиждень поводилася смирно. Ми їй виділили окрему кімнату, де вона майже весь день дивилася телевізор і вирішувала кросворди. А потім вона почала потихеньку мене виводити з себе

– А ти чого знову у штанах? – запитала вона мене, раптово з’явившись у дверях ванни.

– А що не так? – Здивовано запитала я її.

– Ти ж жінка та мати! – посипалися на мене моралі. – Тому маєш ходити лише у спідницях та сукнях. На тебе дочки дивляться!

У моєму мозку ніяк не хотіла вкладатися ця інформація. Як пов’язаний мій зовнішній вигляд та виховання дітей?

Я навіть оглянула себе з усіх боків. Може дірка десь на штанах чи пляма якась? Але ж ні! Звичайні спортивні штани, в яких зручно ходити вдома та виконувати щоденні справи.

А баба Надя продовжувала гнути свою лінію.

– Тобі треба переглянути свій гардероб, бо ходиш як мужик! – наказувала вона мені. – Жіноча спідниця дозволяє брати енергію від землі, а ти так безглуздо від цього відмовляєшся! Та й непристойно заміжній дамі світити своїми ногами!

Ах, ось воно що! Носити штани – це так жахливо, виходить! Тільки зараз двадцять перше століття, а не дев’ятнадцяте. Я можу вдома одягатися у те, що мені подобається. І люди виходити теж.

Саме це я й сказала бабусі. Вона лише забурчала, що молодь зараз зовсім головою не думає.

– Чоловік побачить, що ти розгубила всю жіночність, відмовившись від спідниць та суконь, і піде з сімʼї, – спробувала вона мене залякати. – Будеш потім лікті кусати!

Сказала, що сама розберуся зі своїм гардеробом. Тим більше, я зараз сиджу вдома, перейшовши на віддаленний режим роботи. Який сенс одягатися в сукні та спідниці, якщо це незручно?

Бабуся тільки чмихнула і пообіцяла наскаржитися на мене чоловікові.

Ваня просто порадив не звертати на це уваги.

– Бабуля ж росла в інший час, коли жінки здебільшого носили саме спідниці, – пояснив він увечері. – Ось і для неї дикість, що ти ходиш виключно у штанах.

Наступного дня, повернувшись із магазину, я не виявила на місці свій домашній костюм. Хоча пам’ятала, що вішала його на спинку стільця, коли йшла. Облазила всю кімнату, навіть у пральну заглянула.

Я в шафу, а там… Усі мої штани, шорти та легінси зникли. Залишилася лише пара спідниць, які я одягаю раз на п’ятирічку, та кілька літніх суконь.

Я відразу збагнула, чиїх рук це діло і попрямувала до бабусі до кімнати.

– Ви що зробили? – поцікавилася я, а сама поглядом обвела все приміщення в пошуках своїх речей. – Куди поділи мої речі? Повертайте швидше!

– Ти подивися на неї! – одразу кинулася баба Надя в атаку. – Спідницю одягай і не мороч мені голову. А про штани свої забудь, безсоромна!

Так і сперечалися ми до приходу Вані. Я палала від гніву, адже бабуся відмовлялася говорити, куди поділа мої речі. Я вже готова була видворити її назад у квартиру.

Ваня швидко розрулив ситуацію. Виявилося, що баба Надя сховала мої штани на балконі у дальньому ящику. І змогла якось до нього дотягнутися! Скільки сил у цій на вигляд немічній старенькій.

Я відстояла право одягатись за своїм бажанням, хоча бабуся все одно кривить обличчя при кожній нашій зустрічі. Ну і добре! Сподіваюся, що дочка забере її раніше до себе!