Аркадій Сергійовичу поїхав з дружиною на море і познайомився там з компанією молодих людей, він так хотів влитися в їхню компанію, що й забув про найголовніше

Один письменник поїхав на море до будинку відпочинку. Йому дали путівку за гарну книгу. Перший раз у житті він отримав нагороду – поїздку на море. У шістдесят сім років. Путівку на двох!

Він раніше бував на морі, звісно. З дружиною та з дітьми винаймав кімнату в приватному секторі. І до санаторію їздив, серце підлікувати – на свої. Але це було багато років тому. А зараз – дармова путівка на два тижні!

Дружина турбувалася. А як же онуки, кіт, дача, город? Але все влаштувалося. Діти обіцяли доглянути кота, онуки майже дорослі, а на дачі сусіди допоможуть, хороші люди.

…У будинку відпочинку письменник одразу потоваришував із компанією молодих акторів та драматургів. Їм і тридцяти не було! А такі веселі, цікаві, добродушні люди. І письменника слухали уважно, сміялися з його жартів, хвалили його книги – він же був відомий письменник.

І цей Аркадій Сергійович відчув себе молодим та бадьорим. Він дивився на свою повну літню жінку з таємним подивом: коли це Маша встигла так постаріти? Поволі ходить. Задишка. Все говорить про господарство, про лікування, питає, чи не забув він прийняти ліки… Перраховує гроші; надто багато витратили, вишню можна було дешевше купити на іншому ринку.

Молода компанія зібралася на прогулянку – вирішили дійти до маяка. Письменник одягнув нові білі штани, футболку з написом англійською «Я крутий!», побризкався одеколоном. І теж пішов, – нові друзі його запросили.

А дружина лишилася. Куди вона піде на варикозних ногах? Та й нудно із нею. Вона так і сказала чесно. Вона посидить на березі біля шезлонгу. «А ти йди, звісно, ​​– сказала Маша. – Я ж бачу, як тобі хочеться!

І письменник пішов. Бадьоро і молодцювато. Був ще секрет – йому подобалася дівчина Софія. Смаглява, струнка, легконога, з довгим чорним волоссям. Весела така. Вона голосніше за всіх реготала над жартами письменника.

Жодних поганих намірів у Аркадія Сергійовича не було. Просто подобалася юна весела актриса. І взагалі, компанія подобалася. Він почував себе молодим і сильним, сповненим запалу. І йшов галькою разом з усіма, енергійно і швидко. Поруч іскрилося море. Усі сміялися й раділи, балакали жваво.

І письменник раптом зрозумів, що йде повільно. Він хотів додати кроку, але не міг. Не міг і все. Він втомився. Він не міг йти нарівні зі своїми юними друзями. Хоча так старався!

Жарко було. І галькою не дуже зручно йти. І літні легкі туфлі якісь важкі, може, в них справа?.. Письменник ішов щосили. Він усміхався, силоміць усміхався, щоб ніхто не помітив, що йому важко.

Але ніхто не помічав. Сміялися, жартували, співали, бігали один за одним, граючи… І йшли все далі і далі, не обертаючись. Не зі зла; просто захопилися балаканею, морем, сонцем, молодістю, радістю руху. Радістю життя. І йшли у своєму темпі, от і все. І ніхто не помітив, що письменник добряче відстав.

А він і не гукав уперед. Що крикнеш? «Зачекайте на мене, я старий і втомився?», – це ганебно і смішно.

Компанія зникла за поворотом. А письменник сів просто на сіру гальку. Він ледве дихав. І нога боліла – суглоб. І билося серце…

Він не помітив, як підійшла Маша.

Він зовсім недалеко пішов. Маша побачила його і дійшла під палючим сонцем. У смішних шльопанцях з розанами, у білому мереживному капелюшку, – дійшла. Захекалася від поспіху. І спитала: чи все гаразд? Ти так сидів дивно. Я злякалась.

І Аркадій Сергійович відповів, що все гаразд. Все абсолютно нормально, Машенька. Все добре. «Ти пробач мені, – сказав Аркадій Сергійович тихо. – Посидь зі мною, будь ласка!»…

І дружина сіла поруч прямо на гальку. Чоловік обійняв її за повні плечі, всі у ластовинні. Або у вікових цяточках… І вони сиділи під сонцем, яке починало сідати; дивилися на хвилі безкрайнього моря. А потім неспішно пішли до будинку відпочинку.

Щоб відпочити.

І йшли за руку кромкою прибою, повільно і з задоволенням. Разом. В одному темпі. І говорили тихо про онуків, про кота і про кохання. І тихо сміялися, – згадували хороше. І все було знову гаразд. Як і має бути.