Андрій жив з громадянською дружиною, пасинком та котом. Якось він вирішив, що грошей забагато на них йде, треба позбутися від “баласта”. Пішов на кухні і став з дружиною на цю тему говорити

Один хлопець прийшов додому. Він жив на орендованій квартирі з громадянською дружиною, як кажуть. А у громадянської дружини Іри був хлопчик Сашко п’яти років і кіт Барсик дванадцяти років від народження. Старий кіт. Великий такий і спокійний.

Ось цей чоловік, Андрій, прийшов із роботи стривожений подіями. І громадянській дружині Ірі каже:

– Часи будуть важкі та страшні. Зарплату поки не дали, ціни зростають. Ми, звичайно, жили добре і будували різноманітні плани. Наприклад, одружитися хотіли. Але зараз багато що змінилося. І в першу чергу нам треба позбавитися від баласту.

Кіт Барсик уже старий. Він може захворіти. Лікування дороге. Де брати гроші? І їсть кіт як не в собі. Подавай йому кашу з куркою. Це теж вартує грошей. Тому треба позбутися кота. Наприклад, посадити його в коробку та виставити біля магазину вночі. На машині відвезти та залишити. І хтось багатий обов’язково кота візьме. Багачів чимало на світі.

Потім Андрій подивився на сплячого хлопчика Сашка і теж запропонував його гуманно позбутися. Віддати бабці по батькові. За рідним батьком, якого вже немає. Бабуся ця живе в селі, буквально поряд, лише триста кілометрів.

Можна витратити бензин та гуманно відвезти Сашка до бабусі. Він там буде на свіжому повітрі, як сир у маслі кататися. І їсти все свіже з городу. Ріпу, картопля, цибуля. А на дитячі гроші можна чимало корисного купити. Навіщо Сашкові гроші?

А Іра може лишитися. Вона ж отримує зарплату. Отже, баластом поки що не є. І Андрій навів багато аргументів та жахливих прогнозів, пов’язаних із майбутнім.

Іра взяла Сашка та Барсика. Зібрала сумки. Викликала таксі та поїхала до своєї кімнати, до гуртожитку. Без сварки. Андрій навіть надіслав повідомлення, мовляв, як доїхали?

А потім прийшла господиня квартири і позбулася Андрія. Вона вирішила квартиру вигідно здати за добрі гроші. Сам розумієш, які зараз часи. А ти платиш мало й із затримками. Та ще тебе можуть звільнити, таке вона почула.

І точно! Як у воду дивилася. Начальник на роботі сказав, що баласту треба позбуватися. Для чого нам охоронець? В чому сенс? Незабаром у нас нічого буде красти. І Андрія звільнили. А нову роботу він знайти не може, – скрізь позбавляються баласту.

Машину також довелося віддати. Не було чим за кредит платити. А банк позбувся баласту і вчинив жорстоко – відібрав машину.

Довелося Андрію повернутись до мами жити. На її пенсію. Хоча до цього Андрій засуджував пенсіонерів і називав баластом. Навіщо у скрутні часи платити пенсію утриманцям? Виявилося, що пенсію платити все ж таки треба. Інакше на що він жив би?

Але мамі це не подобається. І вона б із задоволенням залишила Андрія біля магазину в коробці. Він багато їсть, п’є, не працює, сердиться на життя. Добре, що він здоровий і на ліки витрачатися не треба. Та й вижени його, – а кому він потрібний? І чинитиме опір. Це вам не тихий старий кіт і не хлопчик Сашко.

Коли інших вважаєш баластом, можна самому виявитися непотрібним мішком. Або коробкою, яку можна залишити біля магазину. Навіщо поруч людина, яка нас викине у скрутні часи? Хто не здатний любити і дбати про близьких, той швидко себе покаже.