– А за гроші ви чого питаєте? Допомогти хочете?

В цей день я вирішила більше не їздити з чоловіком до його батька. Не хочу більше терпіти таке ставлення до себе.

Ми багато їздили по місту, вирішуючи наші побутові проблеми та робили покупки.  Проїжджаючи неподалік від будинку батька чоловіка, який живе з дружиною (мачухою чоловіка) і її мамою, чоловік попросив заїхати. Йому потрібно було привезти інструмент, який попросив у нього батько.

Заїхавши, ми привітали один одного, передали інструмент і обмінялися ввічливими фразами: як справи? Що нового? Вже збираючись їхати, мачуха заголосила:

– Як же так? Ви навіть чай не поп’єте? Я пиріжків насмажила.

Чоловік подивився на мене з благанням і я погодилася. Знай я заздалегідь, яка неприємна розмова мене чекає, ніколи б не погодилася. Спочатку мачуха скаржилася на те, як втомлюється на роботі, як їй набридла дача, і що ми та брат чоловіка з дружиною рідко приїжджаємо.

Приїжджати просто немає бажання, мачуха щораз дістає своїми моралями й докорами. Братовій дістається ще гірше, ніж мені. Вона молодша за мене і чоловік її – рідний син мачухи. Тому свекруха вважає своїм обов’язком командувати та отруювати життя невістці. Виливши душу і досхочу поскаржившись, мачуха приступила до допитів:

– Ти роботу знайшла? Садок вже працює? Грошей вам вистачає або в боргах сидите?

–  Ні, поки не знайшла і садки ще не працюють. А за гроші ви чого питаєте? Допомогти хочете?

– Нічим нам допомагати самим ледь на життя вистачає.

– Так, я і не прошу допомагати. Ви самі за гроші запитали.

Після моїх слів мачуху понесло:

–  Я бачу, що на собі ти не економиш. Ось я за гроші й запитала. Одяг у тебе новий, зачіска і манікюр красивий. Бідний чоловік, сам сім’ю забезпечує і на тебе стільки грошей витрачає.

Сказавши мачусі, що ми самі розберемося, я прибрала зі столу, і ми поїхали. Пояснювати, що одяг можна і не дорого купити,  манікюр мені сестра робить безкоштовно, зачіска не нова, а просто за волоссям доглядати треба, щоб гарно виглядало і що я не сиджу в чоловіка на шиї, а підробляю не офіційно, я  не стала. Знаючи мачуху, це просто марно, вона залишиться при своїй думці або причепиться до чого-небудь іншому.

От саме через поведінку мачухи і ми, і син з невісткою рідко до них приїжджаємо. Начебто доросла людина, а ніби не розуміє, чому так виходить або просто її все влаштовує. Для мене поведінка мачухи загадка, але миритися з нею, їздити в гості та спілкуватися, бажання немає зовсім.