А до весілля був ідеальний чоловік

Моя подруга не так давно заміж вийшла. Її наречений – симпатичний і працьовитий хлопець з села, руки з потрібного місця ростуть, не курить, не п’є, матом не лається. Прям не чоловік, а мрія. Вона завжди всім його так розхвалювала, ніби продати хотіла.

Я – людина дуже зайнята, тому  моє особисте знайомство з Іваном відбулося тільки на їхньому весіллі. Якось швидко у них це все закрутилося-закрутилося – пожили разом три місяці – і під вінець. Наталя – власниця двушки майже в центрі міста, у неї власний салон краси. Саме тому раптовий шлюб подруги з простим сільським трактористом здався мені дивним. Але, як то кажуть, мене ніхто не питав, тому свою нікому не потрібну думку – я при собі й залишила. Головне, подруга була щаслива. А вже з ким вона щаслива – справа другорядна.

От тільки одразу після весілля почались проблеми. Мама Івана, Галина Степанівна, яка приїхала з села на весілля сина, після весілля нікуди їхати не захотіла. Так і сказала Наталі:

– На кого я свою кровиночку покину? Не для того народжувала, щоб іншій жінці віддати!

Почалася у Наталі «веселе» життя: що не день, то або цирк, або театр однієї акторки. Наталя, бувши жінкою самостійною та впевненою у своїх силах, кілька разів попросила свою родичку з’їхати. Але Галина Степанівна вперлася:

– Дім матері там, де її дитина. Ось народиш – тоді, може, зрозумієш!

Галина Степанівна навіть не стала перейматися. Тефлонові сковорідки Наталі вона просто викинула, за непотрібністю. Адже вона сама буде годувати їжу для сина і тільки з особисто вирощених продуктів,  в чавунному посуді, що дістався їй у спадок.

Наталя відправила свекруху додому з почестями, а вона повернулася! В той же день! З мішком ганчір’я  її бабусі. Заявила, що гардероб Наталі пора змінити, адже вона тепер заміжня жінка!

Іван, як з’ясувалося, сам запросив свою маму до них з Наталею пожити. І варто було Галині Степанівні поплакатися синові, що безсовісна невістка наполегливо жене її поганою мітлою з його! квартири, як Іван вирішив дружину на місце поставити.

В підсумку – летів Іван, разом з мамою, з квартири Наталі. Вона подала на розлучення. І отримала в подарунок зустрічний позов – на розділ спільно нажитого майна. Ось тільки в список цього майна, з невідомої причини, потрапила і квартира Наталі.

Зрозуміло, нічого у них не вийшло. А от подарунки на весілля: мультиварку, 2 блендери, чайник, картину невідомого художника і підставку під ноутбук – Іван навіть ділити не став – сам забрав, разом з грошиками подарованими.

Зате не п’є людина і не курить. Але ж повинні ж у нього недоліки бути? Чому б і не дріб’язковість в їх числі? Від свого шлюбу, з фактичною довжиною в місяць і чотири дні (від дати розпису до дати подачі заяви на розлучення), Наталя відійшла швидко. Розлучення довше тривало, чесне слово.

А ось Іван ніяк не вгамується – під час  процесу розлучення, він знову відчув любові до Наталі і тепер через день під її вікнами кричить про свою неземну любов.

– Блендер-то повернеш? Хоч один? – знущається Наталя над колишнім чоловіком.

А він у відповідь мимрить:

– Якщо мама дозволить.

Наталя каже, що до реєстрації шлюбу такого не було. І не мимрив і маму всує не згадував. Чому після РАЦСу щось змінилося?