27 років Інна терпіла свого чоловіка, але терпіння лопнуло. Зробила йому таку святкову вечерю, яку він ніколи не забуде

— Як же я так помилився, га? — думав Юрій. — Адже все, абсолютно все вказувало на те, що Інна буде вічно терпіти мої витівки. У чому я прорахувався?

Пішов третій день, як від Юри пішла дружина.

— І знайшла ж час, коли піти! — сердився на дружину Юра. — Саме тоді, коли закінчувалася моя відпустка. Завтра на роботу виходити, а я не маю ні копійки. У холодильнику порожньо.

Квартира не прибрана. Білизна не попрана. Посуд чистий вже не залишився. Доводиться їсти із брудних тарілок. Пішла і навіть ключі від квартири не взяла. Мало того, ще й замок зіпсувала. Цікаво, де вона зараз може бути?

До квартири зателефонували.

– Повернулася! — радісно подумав Юрій і поспішив відчинити двері.

То була не Інна. Прийшли його друзі, Володя та Тарас.

– Здоров! — радісно закричав Володя.

Від його крику в Юри кольнуло в потилиці, і він скривився.

– Як життя? — поцікавився Тарас. — Чого такий кислий?

— У квартиру пустиш? — спитав Володя. — Чи так і триматимеш на порозі?

— Заходьте, — сказав Юрій. – Хоча мені й не до вас зараз.

Юрій пішов на кухню. Друзі слідом за ним.

Три дні тому, у п’ятницю, Юра, Володя та Тарас, можна сказати, весело провели час. Ще у четвер Юра попередив дружину, що до нього прийдуть друзі.

— Що цього разу відзначаєте? – запитала Інна.

— У Тараа онук народився! — відповів Юрій. — Сама розумієш, таку подію не можна не відзначити.

— А чому у нас збираєтесь, а не у Тараса? – запитала Інна.

— По-перше, бо я так хочу, — відповів Юра, — а по-друге, яке твоє діло? Я що, не можу запросити в свій дім друзів?

— Можеш, але…

— І ось що я тобі скажу, — перебив Юра, — якщо щось буде не так, нарікай на себе. Ти мене знаєш. Зрозуміла?

– Зрозуміла, – тихо відповіла Інна.

— От і розумниця, — сказав Юрій. — Зрозумій, чоловіча дружба це святе. Тобі цього не збагнути. І я хочу, щоб усе було на найвищому рівні. Скажи спасибі, що я не ходжу ресторанами та іншими закладами. Як це роблять дуже багато чоловіків. Тобі пощастило зі мною.

— Я не проти, якщо ви відзначите день народження онука Тараса не в нас вдома, а в ресторані, — тихо сказала Інна.

– Ось як! — вигукнув Юрій. – Вона була б не проти! Звичайно! Адже тобі тоді нічого робити не треба! Сидітимеш у своєму улюбленому кріслі і в’язатимеш. Чудово. Ти здорово влаштувалася. Ні? А чоловік нехай витрачає насилу зароблені гроші в ресторані. Чудово! А ти хоч знаєш, як ці гроші дістаються?

– Знаю, – тихо сказала Інна.

– Звідки ти можеш це знати? — криво посміхаючись, сказав Юрій. — Ти, яка все життя працювала у бібліотеці. Що ти взагалі можеш знати про гроші? Якби не я, то…

Інна мовчала. Вона бачила, що її чоловік розлютився, і розуміла, що зараз найкраще нічого не говорити, а просто слухати.

— Значить так… Інна! — суворо сказав Юрій, трохи заспокоївшись. — Слухай мене уважно та запам’ятай.

Перш ніж продовжити, Юрій, щоб остаточно заспокоїтися, зробив ще одну паузу.

— Це не обід, — сказав Юрій. — Отже, жодних перших, других і третіх. Це свято, а отже, треба буде зробити святковий стіл. Щоб усе, як годиться. Щоб було так, як на Новий рік. Розумієш?

— Розумію, — тихо сказала Інна.

— Про напої не хвилюйся, — сказав Юра. — Ми домовилися, що вони самі принесуть. З мене лише закуска.

— Так, може, й не треба нічого особливого, — сказала Інна. — Посмажу курку, зваримо картоплі. Ковбаски, сир поріжемо та вистачить? А?

— Ковбаскою та сиром годуй своїх подруг, — закричав Юрій. — Картоплю вона зварить, — він посміхнувся. — Курку вона засмажить. Дивна ти жінка, Інна Андріївна, як я дивлюся. Скільки ми з тобою разом? Двадцять сім років? В нас уже двоє дорослих синів! А я ось дивлюся на тебе іноді і до пуття не візьму, чи ти справді така, чи прикидаєшся?

– Я зрозуміла, – тихо сказала Інна.

— Та ні, голубонько, — сказав Юрій, — нічого ти не зрозуміла. Щоб розуміти, треба хоч трохи розуму мати. А де ж йому в тебе взятися? Немає.

І на це Інна нічого не сказала. Вона мовчки стояла біля вікна і дивилася, як за вікнами падав перший сніг.

— Холодець звариш, — сказав Юрій. — Салатів зробиш три: м’ясний, рибний і якийсь із маслинами та сиром. Тепер це… Щодо гарячого. Звісно ж, посмажиш курку і звариш картоплю. Про всяк випадок, раптом вони не захочуть курку, придумай щось із м’ясом та рибою. Так! Ось що ще! Мало не забув. Це буде суто чоловіча компанія. Тому було б добре, щоб ти все приготувала і пішла кудись.

– Куди? — злякано спитала Інна.

— Ну, не знаю куди, — Юрій навіть розгубився від такого питання. – Тобі що, сходити нікуди? У кіно, наприклад. Зараз багато різних фільмів йде в кінотеатрі. Загалом сама вирішуй, куди тобі сходити. Іди куди хочеш. Ми почнемо годині о четвертій, а закінчимо десь приблизно до одинадцятої. Зрозуміла?

– Зрозуміла, – сказала Інна.

— Ну от і добре, — сказав Юра. – Сьогодні у нас що? Четвер. Можеш починати. Завтра до четвертої все має бути готовим. Не забудь у холодець часнику більше покласти. Тарас любить часник. А в салати не шкодуй майонез. Курку приготуй з майонезом у духовці, на деко, ну як ти це робиш. Обов’язково купи шпроти. Володя так любить шпроти.

Давши вказівки дружині щодо підготовки до завтрашнього дня, Юрій пішов до друзів. Сьогодні ввечері вони збиралися у Володі грати у більярд.

Інна озирнулася на всі боки.

– З чого почати? – думала Інна. — Почну, мабуть, із холодця.

Пропустивши м’ясо через м’ясорубку, вона закинула його у велику каструлю. Долила трохи води з-під крана додала трохи борошна та часнику.

– Тарас так любить часник, – сказала Інна, – для Тараса мені нічого не шкода.

Ретельно розмішала. Масу, що вийшла, розклала по тарілках. Тарілки поставила у холодильник.

— Холодець готовий. Що далі? — Інна замислилась. – Рибний салат та м’ясний салат. Майонезу не шкодувати.

Інна порізала в одну салатницю шматок сирої риби, а в іншу шматок сирого м’яса. В обидва ці салати вона порізала сиру моркву та сиру картоплю. Додала дуже багато майонезу та перемішала.

– Піде, – сказала Інна. — Тепер приготую курку.

Інна дістала лист і акуратно розклала на ньому курячі тушки. Зверху залила майонезом.

— Гарно, — сказала Інна, посипала все це чорним перцем і засунула лист у духовку. Тепер зроблю м’ясо у фользі та рибу у фользі.

Інна дістала з морозилки свинячі кістки, загорнула їх у фольгу та поклала у духовку.

Після цього Інна вирушила до магазину. Там вона купила булку, хліб, шпроти, червону ікру, сир, ковбасу, маслини та шинку. У рибному відділі вона поцікавилася, чи не мають рибних голів. Їй сказали, що є дві великі голови, але невідомо від якої риби. Їх дали Інні задарма.

Прийшовши додому, Інна загорнула ці голови у фольгу та поклала до духовки.

– Основне зробила, – подумала Інна, – інше зроблю завтра.

Було дев’ята година вечора. Юрійще не повернувся. Інна пішла дивитись телевізор.

Юрій прийшов десь біля другої години. Він був дуже сердитий і одразу пішов спати. Прокинувся він о першій годині дня. Відразу вирішив перевірити, як триває підготовка до сьогоднішнього свята.

Інна тим часом різала на кухні сир. Юра звернув увагу на банки зі шпротами та червоною ікрою. Смачно пахло смаженою куркою та ще чимось дуже смачним. Юра був щасливий.

– Я вже закінчую, – сказала Інна. – Майже все готове. Залишилося тільки сир та ковбаску порізати. Снідати будеш?

— Ну візьму холодця тарілочку, — сказав Юра.

— Ще не застиг, — відповіла Інна. — Тільки-но розлила. Можу запропонувати бутерброд із сиром чи ковбасою.

– Не треба. Потерплю, — відповів Юрій. – Побережу апетит на вечір. Каву мені зроби.

Юрій пішов дивитися телевізор. Коли Інна принесла йому каву, він вилаяв її за те, що кава занадто гаряча.

— Розбалував я тебе, — сказав Юрій — Користуєшся моєю добротою. Інший, на моєму місці, вже давно знайшов би собі іншу. Іди. Не мозоль ока. Я, може, посплю ще годинку. Розбудиш мене о третій.

Рівно о третій годині  Інна прийшла будити чоловіка.

— Я приготувала все, — сказала Інна. — Курка — у духовці. Там же гаряче м’ясо у фользі та риба смажена у фользі. Салати – на столі. Мені можна йти?

— Зараз перевірю, — сказав Юрій і пішов на кухню. — Холодець — у холодильнику. Чудово. Курка, м’ясо у фользі та риба у фользі — у духовці. Бачу. Чудово.

Юра пройшов у вітальню

— Стіл накритий. Салати, шпроти, ікра, сир, ковбаса. Чудово. А хліб? Хліб купила? — спитав Юрій.

– У хлібниці, – сказала Інна.

– Розумниця! — сказав Юрій, зазирнувши до хлібниці. — Ну, можеш же, коли захочеш. Я тебе обожнюю.

– Я можу йти? – запитала Інна. — У мене незабаром сеанс.

— Іди, звісно, ​​кохана, — сказав Юра. — Бажаю весело провести час.

– І тобі того ж, – сказала Інна. — А що це в тебе на носі вискочило?

– Де? — злякано спитав Юрій і побіг у спальню до дзеркала.

Поки він бігав до дзеркала, Інна швидко забрала зі столу шпроти, ікру, шинку, сир та ковбасу.

– Де? — кричав чоловік із спальні.

Інна увійшла до спальні та уважно подивилася на чоловіка.

— Здалося, — сказала вона.

— Лякаєш тільки, — тихо сказав Юрій, все ще обмацуючи свій ніс і уважно розглядаючи його у дзеркало.

Інна пішла. Юрій подивився на годинник.

— Скоро прийдуть друзі,— думав Юрій. На душі в нього було спокійно.

Друзі прийшли вчасно. Юрій зустрічав гостей і одразу запрошував їх йти до столу.

– Я зараз хліб принесу.

Юрій пройшов на кухню і відкрив хлібницю. Ні хліба, ні булки в ньому не було.

— Дивно, — подумав Юрій. — Я на власні очі бачив тут і хліб, і булку. Чудеса.

Юрій пішов до вітальні. Він не відразу помітив, що на столі не було шпрот, ікри, ковбаси, сиру та шинки, а тільки після того, як зрозумів, що салати — неїстівні.

Як з’ясувалося пізніше, у будинку взагалі нічого їстівного не було. Але найголовніше було не це.

Коли всім стало зрозуміло, було ухвалено рішення терміново бігти до магазину та купувати їжу. Але вийти із квартири вони не змогли. Двері були зачинені ключем з іншого боку і цей ключ був залишений у дверях. За годину було ухвалено рішення ламати замок.

Загалом святковий вечір був повністю зіпсований.

— Ну, повернися тільки додому, Інна, — думав Юрій, — я тобі покажу.

Та Інна додому не повернулася. Минуло вже три дні, а її не було. І ось тепер Юрій зі своїми найкращими друзями сиділи на брудній кухні і думали, як Юрі жити далі.

Думала і про своє подальше життя Інна, яка весь цей час була у гостях у своєї подруги Віри. Вона прийняла рішення розлучатися.