– Це я з мамою живу, тому квартира має дістатися мені! – волає сестра

Ось подвиг сестра здійснює – з мамою живе! Прямо самовіддана дочка, яка терпить труднощі і поневіряння, доглядаючи за немічною старенькою!

Тільки справа йде зовсім інакше. Сестра, звичайно, живе з мамою, але хто за ким доглядає – це навіть не питання. Сестра сидить у мами на шиї, звісивши ніжки.

Наша мама хоч і пенсіонерка, але досі працює. А як їй не працювати? Треба ж молодшеньку утримувати, яка все ніяк на ніжки не встане і жити самостійно не почне. А те, що молодшенькій уже тридцятник грянув, мама замовчує. М’яка вона в нас: не може геть випхати з квартири цю ледацюгу, яка тільки жере і претензії висуває.

У мами був невеликий перепочинок, коли сестра на два роки вийшла заміж і пішла жити до чоловіка. Але тому лінива й істерична дружина якось не припала до смаку, тому було розлучення, а сестра знову переїхала до мами.

Я тоді мамі говорила, щоб гнала цю дармоїдку геть. Мама й так надривалася, щоб дати цій козі освіту, яку вона мало не десять років здобувала.

То туди вступила – не сподобалося, то сюди пішла, але вилетіла. І весь цей час сестра не працювала, тому що вона ж студентка: вона ж не може розірватися.

– Нічого-нічого, нехай уже вивчиться вже хоч на кого-небудь, а там подивимося, – примовляла мама і ховала очі.

Дитятко вивчилося, звалило заміж, а потім повернулася. На роботу вона так і не влаштувалася, що й стало причиною для розлучення: чоловік її не захотів утримувати ледащо, яка сидить удома, але нічого там не робить.

Мама зітхнула, але прийняла доньку. Казала, що в тієї стрес, треба б їй прийти до тями після розлучення. Ось заспокоїться, а там і роботу знайде: тоді й з’їде. Сестра не влаштувалася. Вона все мамі ллє у вуха, що нікуди не може прилаштуватися: скрізь така конкуренція, а мама вірить або вдає, що вірить, але з дому доньку не жене.

Нещодавно мама завела розмову, що треба б їй квартиру продати. У мами трикімнатна, в якій раніше ми жили великою родиною. І ми з мамою, і бабуся з дідусем.

Зараз мамі трійка ні до чого, та й платити за неї накладно. Тому вона покликала нас із сестрою на розмову, оголосивши про своє рішення: квартиру вона думає продати: купити собі одиничку, а решту грошей поділити між мною і сестрою.

Мене такий варіант влаштував за кількома параметрами. Мамі не доведеться платити кінські гроші за комунальні послуги, а ще сестра не зможе більше сидіти в неї на шиї: в однокімнатній квартирі вдвох їм буде затісно, а сестра звикла, що в неї є своя кімната.

Сестру ж цей варіант не влаштував. Це як же вона житиме одна, хто ж її годуватиме? Та й на ті гроші, що вона отримає, квартиру не купиш: це ж іпотеку треба брати. У сестри сталася істерика. Раніше вона грала таку скромну дівчину, у якої просто не виходить жити інакше, а тут полізло нутро.

– Це я з мамою живу, тому квартира має дістатися мені! Раніше завжди так було – хто батьків доглядає, той спадок і отримує! – волала сестра.

Тут навіть наша добра мама отетеріла. Її, виявляється, доглядають! Це не вона дорослу доньку утримує, а все зовсім навпаки! Раптовий такий поворот вийшов.

Мама сказала, що вона поки що сама в силах за собою доглядати, тому якщо це єдине, що змушує доньку жити з нею, то не треба так себе гвалтувати.

Тоді сестра змінила тактику і почала обурюватися, що вона залишається без даху над головою, а про неї ніхто не думає. Мама попливла було, почала ховати очі, але я маму підтримала.

– Влаштовуйся на роботу, бери іпотеку. Тобі навіть на перший внесок збирати не доведеться, як я, наприклад, це робила. Тож не скигли, а дій.

Сестра тепер у печалі: тисне мамі на жалість, але я не даю мамі піддатися на вмовляння сестри. Вона нахабна, хитра, буде до останнього маніпулювати. А я хочу, щоб у мами була спокійна старість.

Переїде в однокімнатну квартиру, піде, нарешті, на пенсію, нормально житиме, а не забезпечуватиме дорослу ледарку. Тож питання продажу квартири тепер у мене на контролі. Мені навіть моя частка не дуже потрібна: аби мама вже продала квартиру.