Мама дарує онукові гроші, потім вимагає від нього звіт і лає мене, якщо син витратив їх неправильно

Моя мама досі не може відпускати ситуацію і намагається все контролювати. Це й раніше було причиною сварок, але зараз вона вже добралася до онука. Тепер вона дарує йому гроші, потім вимагає розповісти, на що він їх витратив, а потім висловлює мені своє незадоволення, бо дитина, звісно ж, витратила гроші на якусь дурницю. Уже задовбалася це вислуховувати.

У дитинстві мама таким самим макаром діставала мене. Мені на день народження дарували якісь невеликі суми, які я збирала у свій гаманець, щоб потім накопичити на щось потрібне. Пам’ятаю, як я збирала на плеєр і диски до нього. Це була просто-таки мрія кількох років.

Нарешті, коли сума вже була накопичена, і я горда й задоволена пішла в магазин, дорогою зустрілася мені мама. Вона запитала, куди це я така сяюча біжу, я відповіла, що за плеєром.

Мама спочатку насупилася – гроші, мовляв, звідки, а коли зрозуміла, що це накопичення з подарунків за кілька років, просто на вулиці почала на мене сваритися, що я витрачаю їх на дурниці, взагалі краще б їй віддала, а вже вона б мені на них купила щось потрібне.

Плеєр я тоді все-таки купила, а мама демонстративно зі мною не розмовляла місяць. Не знаю, на що вона сподівалася, але я себе винуватою абсолютно не відчувала. Це мої гроші, тому що подарували їх мені. І тільки я могла вирішувати, на що їх витрачати.

Наступні грошові подарунки я витрачала одразу, щоб мама мені не клевала мозок. Але це маму дратувало ще сильніше, адже я витрачала на зовсім вже дурниці – шоколадки, прикольні зошити і ручки, якісь фенечки.

Зараз я вже сама мама, у мене є восьмирічний син. Бабуся в дитині обожнює, тому якщо чимось незадоволена, то висловлює це не онукові, а мені. Тож я знову маю ні з чим не порівнянне задоволення вислуховувати, що я все роблю неправильно.

То я даю хлопчикові занадто багато волі, він, бачте, може сам вибирати собі одяг і прямо говорити, що з речей йому не подобається. Та той жахливий вирвиглазний светр міг сподобатися тільки сліпому, мамо! Таке дике поєднання кольорів має бути заборонене законом, бо може викликати припадок навіть у здорових людей.

То в мене син перебірливий у їжі, не все їсть. Ну так, не любить він варену цибулю. Він не відмовляється від страви, а просто акуратно її звідти витягує. Йому не сам смак не подобається, а консистенція продукту.

Навіщо я буду змушувати сина їсти все, що йому не до душі? Він не відро для сміття і не порося, щоб поглинати все без розбору. У нього вже є свої смакові переваги, я не збираюся йому нічого нав’язувати. Тим більше, завжди можна підібрати альтернативу.

Але найбільше маму бісить, що я не контролюю, куди син витрачає свої кишенькові й подаровані йому гроші. Тобто, я в курсі, на що він їх витрачає, він зі мною радиться, інколи його треба відвезти за покупкою або в місце, де він їх витратить. Але я не диктую йому, що купувати.

А мама подарує гроші, скаже онукові «витрачай з розумом» і чекає, поки він їх витратить. Потім запитує, куди він грошики подів, і біжить одразу до мене – обурюватися. Мовляв, я могла б і порадити, і проконтролювати, і наполягти, щоб він витратив туди, куди треба.

Але куди треба витрачати гроші восьмирічній дитині? На іпотеку збирати? На університет? А може відразу на похорон? Що за дурниці!

Я вважаю, що або сама купуй те, що хочеш подарувати дитині, або даруй гроші і забудь про це. Сенс дарувати гроші, а потім обурюватися?

Сказала мамі, що або вона закінчує виносити мозок, або більше онук від неї грошей не прийматиме. Образилася. Каже, що я хочу її з онуком віддалити одне від одного. А я просто втомилася слухати мамині голосіння.