Кажу невістці правду і даю хороші поради, а вона мені постійно мститься за критику

Мій син Сергій ріс серйозним, злегка замкнутим хлопчиком. Добре вчився в школі, без проблем вступив до університету. Тільки ось із дівчатками довгий час не зустрічався.

Я навіть переживала з цього приводу. Інші хлопчики, Сергійкові ровесники, щосили створювали сім’ї, заводили малюків. А мій син спочатку сидів за підручниками, а потім щосили будував кар’єру.

Я вже грішним ділом думала, що мені й не доведеться поняньчити онуків, але в тридцять два у сина все-таки з’явилася дівчина.

Коли син познайомив мене зі своєю майбутньою нареченою Оксаною, вона мені відразу не сподобалася. Ні, звісно, дівчина гарна. Висока, струнка. Тільки от якась несерйозна.

Кілометрові вії та нігті, коротка сукня з глибоким декольте. Незрозуміла освіта – якесь училище малярів-штукатурів. А головне, жодних серйозних цілей і планів на життя. Не дарма кажуть, що протилежності притягуються.

Утім, я сподівалася, що мій серйозний син на дружину зможе вплинути і змінити на краще. І в них вийде гармонійна і щаслива сім’я.

Звичайно, я намагалася бути мудрою і не показувати невістці свого справжнього ставлення. Сварок і конфліктів за всі роки сімейного життя сина в нас з Оксаною не було. Щоправда, подругами з невісткою ми так і не стали. Все одно якийсь холодок між нами відчувався.

А потім я помітила, що Оксана постійно мені мститься. Наприклад, попрошу її привезти до мене онуків на вихідні. Приготую смачненького, куплю для малюків подарунки, сиджу чекаю. Пів дня нікого немає, я вже хвилюватися починаю.

Телефоную невістці уточнити, де діти. А вона як ні в чому не бувало відповідає, що хлопчаків запросили на дитячий день народження, тому вони не приїдуть. Цікаве кіно. А заздалегідь попередити не можна було?

Запросила сім’ю сина до себе на новорічні канікули. Так невістка купила путівки, і вони сім’єю вирішили в Туреччину поїхати. А мене, як зазвичай, в останню мить до відома поставили. І то так, мимохідь.

А на мій день народження взагалі учудили. Я збирала у себе вдома всіх родичів. Сина з сім’єю, звісно, найпершими запросила. І що ви думаєте? Сидимо за накритим столом, усі в зборі. Тільки сина з невісткою та онуками немає.

А в розпал вечора мені телефонує Оксана і каже, що сьогодні прийти у них, бачиш, не виходить. Навіть поважну причину не спромоглася придумати!

І це при тому, що вранці вони мені дзвонили з привітаннями і ні словом про те, що плани змінилися, не обмовилися! А з’явилися з подарунком тільки окремо від усіх наступного дня.

Спочатку я думала, що все це не більше, ніж збіг. Та хіба мало, в житті іноді буває, що доводиться плани змінювати. Ну а потім зрозуміла, що Оксана робить усе це навмисно, щоб засмутити чи позлити мене.

Вирішила запитати в сина напряму, чи справді це так, чи мені просто здалося. Він спочатку зам’явся. А потім висловив, що невістка, бачиш, на мене ображається. Мовляв, я занадто часто її критикую. А їй це неприємно.

Чесно кажучи, мене це дуже здивувало. Взагалі-то я просто Оксані раджу, як краще. І мої поради завжди слушні. Плюс намагаюся розмовляти з дружиною сина максимально спокійно й коректно.
А що мені, скажіть на милість, робити? Готує невістка огидно. Удома вічний бардак. Подарунки завжди дарує непотрібні й посередні. Ось із цим узагалі всі наші родичі погоджуються.

Інша б свекруха взагалі б за таке невістку загнобила. А я всього лише раджу, як краще вчинити. І все одно ця королевишна, бачиш, ображається. Ще й мститься дрібно і якось бридко.

Усе це я, звісно, висловила синові. Думаєте, він мене почув?! Навпаки, почав свою цацу-лялюлю захищати.  Ще й заявив мені, що я старша, а значить мудріша. Тому саме я маю невістці поступатися.

Якщо начистоту, тепер уже образилася я. Стільки років сина ростила, вчила, виховувала. А тут з’явилася якась стерва і поводиться незрозуміло як. А найжахливіше, що син завжди і в усьому її підтримує.