Хочу довести сина до розлучення. Навіщо йому така недолуга дружина?

Є така поширена думка, що часто свекрухи бувають мегерами та відьмами, які нізащо ні за що ні за що третирують бідних нещасних овечок, тобто невісток. Ви тільки почитайте всякі форуми, де ці бідолахи з надривом скиглять і скаржаться.

Ну прямо всі такі святі й невинні! Ллють сльози, обурюються, присягаються, що справжні лапочки й терпили. А такі ж бідолахи їм щиро й активно співчувають. Тьху, яка гидота!

Так от. Я саме та сама сволочна свекруха, яка мучить бідну овечку невістку. І навіть не соромлюся чесно сказати, що докладу всіх зусиль, щоб домогтися розлучення свого сина з його дружиною.

Упевнена, що я права. І зараз поясню, чому так вважаю.

Зі своєю майбутньою дружиною Дашею мій син Андрійко познайомився близько п’яти років тому. Але мене з нею познайомив значно пізніше, тільки після того, як освідчився їй і зібрався одружитися.

І ця особа одразу мені категорично не сподобалася. Як з’ясувалося пізніше, не дарма.

Майбутню невістку я запросила разом із сином до себе в гості. Не встигла Дарина зайти і роззутися, як одразу задзвонив її телефон і та відповіла на виклик.

Замість того, щоб запропонувати передзвонити пізніше, хвилин п’ятнадцять спілкувалася з невідомою Катькою, доки я бігала з кухні до зали і приносила гаряче з кухні.

Допомогти мені юна нахаба не запропонувала навіть із ввічливості. Ну та й добре, сама впоралася. Поки сиділи за столом, відмовилася від запропонованого мною вина і пила нарівні з сином гopiлку. Дівчинку швидко розвезло.

Поки сиділи, серйозних запитань я їй не ставила. Зате потім, коли я почала Дашу розпитувати про неї та її плани на майбутнє, все сказане нею мені страшенно не сподобалося.

Освіта незакінчена середня. Щодо вищої планів немає. А навіщо, якщо завдання жінки бути дружиною і матір’ю? Ніде не працює. Поки батьки утримують, потім ця честь дістанеться чоловікові.

Живе наша принцеса поки що в гуртожитку. Після весілля планує переїхати в нашу квартиру. І взагалі, дівчинка вагітна. Термін поки що невеликий, тому потрібно швидко оформити стосунки, поки живота ще не видно.

Чомусь Дарина була абсолютно переконана, що всі навколо їй чимось зобов’язані. Ну а вона просто красива, і досить.

А найжахливіше, що коли Андрійко пішов на балкон кypити, дівчинка дістала пачку тонких цигapок і вирушила слідом за сином. Прекрасно, вона ще й курить… А як же майбутній малюк?!

Незабаром Андрій одружився, і ми стали жити в моїй квартирі разом. Поки я йшла вранці на роботу і поверталася тільки до вечора, Даша спала до обіду, а потім тинялася квартирою, нічим корисним не займаючись і періодично бігаючи на балкон покypити. У свій технікум принесла довідку про вагітність і оформила академічну відпустку.

Увечері вдома на мене чекав бардак і повна раковина брудного посуду. Невістка не прибирала і не готувала, годинами висіла на телефоні то зі своєю мамою, то з подружками.
Ну а коли я просила її хоч чимось удома мені допомогти, тут же відмовлялася, прикриваючись то токсикозом, то поганим самопочуттям. Що, втім, абсолютно не заважало їй гуляти з подружками і ходити з сином по нічних клубах.

Коли народився онук, поведінка невістки анітрохи не змінилася. Андрюша опікувався сином, вставав до нього ночами, гуляв на вулиці і возив по поліклініках. А вечорами і вихідними підключалася ще й я.

Зате Дарина продовжувала байдикувати, що страшенно мене дратувало. Я робила їй зауваження, які нахаба ігнорувала.
А найсумніше, що, коли я вказувала синові на марність і лінь його дружини, він завжди захищав її та знаходив їй виправдання. Причому сперечався зі мною і нічого не говорив їй.

Зрештою обстановка вдома настільки загострилася, що я в серцях запропонувала синові забрати свою сім’ю і спробувати жити окремо. Вони поїхали, але син образився на мене. І хоча я намагалася пояснити Андрюші свою позицію, він усе одно якось віддалився.

А зараз син узагалі практично перестав телефонувати мені і навіть не приїжджає в гості. Я думаю, це Дашка налаштовує його проти мене. Але ж я дуже люблю свого єдиного сина, та й онука Микиту теж.
Загалом, така невістка мені не потрібна. Та й Андрій гідний кращої дружини, хоча йому поки так не здається. Тому я докладу всіх зусиль для того, щоб домогтися їхнього розлучення.

Думаю, рано чи пізно син зрозуміє мене і скаже мені спасибі. Ну а онука ми й без його ледачої та недолугої матусі самі виховаємо!