Мама вирішила, що не спілкуватиметься з братом, поки той не кине свою дружину

Наша з братом мама – людина дуже різка, яка водночас ще й свято вірить у те, що її слово має бути останнім, а всі інші мають схилити голову і підкоритися. З татом у неї ці маневри проходять на ура, а ось на нас із братом починаючи з підліткового віку – ні.

Але те, що ми не реагуємо на мамині ультиматуми, її від них ніколи не зупиняло. Останній був зроблений півроку тому, коли брат одружився. Невістка мамі не сподобалася, вона заявила, що поки брат одружений з «цією», вона з ним спілкуватися не буде. І не спілкується. Тільки кому від цього гірше?

У нашій родині мама є маленьким кімнатним диктaтopом. Тато вже давно обрав собі лінію поведінки, яка зводиться до того, що він пливе за течією, періодично повторюючи «так, люба, ти маєш рацію, люба». Ми ж із братом у дитинстві ще мовчали і підкорялися, а починаючи з підліткового віку або робили вигляд, що підкоряємося, або вступали з мамою в жорстку конфронтацію.

Сама мама вміє тільки розв’язувати конфлікти, а ось відступитися або, о, жах, вибачитися – цього ніколи не було. Уже сама буде сто разів не рада, що так зробила і сказала, але до талого стоятиме на своєму.

Наприклад, так вона не пішла ні на мій останній дзвінок, ні на вручення атестатів, ні на випускний. Причина була в сукні, яку я на випускний вибрала. Мамі вона не сподобалася, вона відмовилася її купувати, тоді я пішла і випросила грошей у тата і бабусь, а потім купила собі цю сукню.

Мама була в сказі. Вона заявила, що якщо я її не піду і не здам назад у магазин, то ноги її не буде в моєму домі. Я не здала сукню, мама нікуди не пішла. Вона про це вже тоді шкодувала і точно знаю, що шкодує досі. Але ось такий гадський характер.

Брат теж вирішив не повторювати життєвий шлях тата і на поводу в мами не ходить. У чомусь дрібному їй поступається, але щось доленосне вирішує сам. Ось як із одруженням, наприклад.

Брат зі своєю нареченою знайомий уже років десять, три останні вони зустрічалися, про що мама не знала. Ми взагалі намагалися її в наше особисте життя не втаємничувати, так усім було спокійніше. Але ось у брата з’явився намір одружитися, а це вже не той випадок, коли маму можна залишити в невіданні.

Він привів наречену додому, представив, оголосив, що вони подали заяву до РАЦСу і скоро стануть чоловіком і дружиною. Мама тактовно дочекалася, коли брат проводить свою кохану, а потім влаштувала йому грандіозний скандал.

Вона кричала, що її син одружиться з такою дівкою тільки через її труп, а якщо він посміє опиратися її волі, то вона не буде з ним спілкуватися, доки син не схаменеться і не кине свою дружину. На весілля мама, звісно, не збиралася.

Брат став на диби, сказав, що це його життя і ось він ще матусю не питав, з ким йому можна одружитися, а з ким ні. А якщо мама ставить питання таким чином, то це її особистий вибір. Запрошення на весілля він їй надішле, а там як вирішить сама.

Від нашої сім’ї на весіллі була тільки я. Мама з принципу не пішла, тато із солідарності залишився при мамі, бо весілля весіллям, а з цією жінкою йому потім жити. А більше близьких родичів у нас немає.

Ось уже півроку з весілля минуло, а мама з братом усе так і не спілкується.

Заявила, що так і триватиме, поки він не кине свою дружину, яка їй чимось не догодила. Ми, до речі, досі так і не зрозуміли, чим саме. Мамине розпливчасте «ну я ж бачу, що вона йому не підходить» ситуацію слабо пояснює.

Тато із сином потайки спілкується, щоб мама не помітила, я роблю те саме, але відкрито. Брат же чекає, коли мама визнає, що була неправа. У нього теж є мамина дурна риса характеру. Загалом, знайшла коса на камінь.

Але ж брат через сім місяців стане батьком, а батьки бабусею і дідусем. Ось тепер цікаво, мама свою позицію змінить чи далі стоятиме на своєму? Хоч ставки роби.