Налагодив стосунки з тещею, зробивши незвичайний подарунок на ювілей

З тещею моєю Мариною Леонідівною у мене завжди негаразди були. Шкідлива дама, та й мене не злюбила з першого погляду. Олеся моя дружина не послухала застережень матері не виходити за мене заміж. За це теща особливо незлюбила мене.

Однак Олеся завжди до своєї матері ставилася з повагою. І мені не давала якось грубо про неї відгукуватися. От тільки у зворотний бік це чомусь не працювало.

Я займаюся відеомонтажем. Непогано заробляю, до речі. Іпотеку достроково платимо, у відпустку на море літаємо. Машина хороша є в сім’ї, про другу думаємо. Ось тільки для Марини Леонідівни я дурницями якимись займаюся.

– Чого тільки не вигадують ці нероби, щоб свою лінь виправдати, – закочуючи очі, сказала теща, коли ми були в неї в гостях.

За столом зайшла розмова про професії, способи заробітку і самореалізацію. І Олеся з гордістю повідала гостям, що її чоловік фрілансер, займається відеомонтажем і фотошопом. Таку поживу своїй матінці дала для лихослів’я, що й сама не рада була.

– Сподіваюся, ви не мене неробою назвали, Марино Леонідівно? – з викликом поцікавився я.

– Не тебе, звісно, а всіх, хто вдома сидить, у кнопки тицяє і гордо себе кличе фрілансером, – з насмішкою відповіла теща, – ой, а я й забула, що ти в нас теж на роботу не ходиш.

Олеся, звісно, заступилася за мене, сказала, що я добре заробляю. Та тільки хіба пересперечаєшся з її матір’ю, якщо вона собі в голову що-небудь вб’є?

Загалом після тих посиденьок у батьків дружини я навідріз відмовлявся зустрічатися з ними без потреби. Із задоволенням і дні народження б ігнорував, та тільки Олеся просила не загострювати конфлікт.

Втім, незабаром кохана дружина обрадувала мене чудовою новиною, що я стану батьком. Тому й перестав я думати про тещу – інших клопотів вистачало.

На третьому місяці Олесю поклали в лікарню на збереження. Сказали, що дружині моїй потрібен постійний лікарський контроль. Тож дали зрозуміти, що додому моя кохана повернеться нескоро.

Дуже переживала Олеся, особливо за те, що ювілей матері пропустить. Щоб заспокоїти дружину, я сказав, що вирішу питання і з подарунком, і з привітанням. Пообіцяв клятвено, що забуду про свої розбіжності з тещею, і зроблю все гідно.

От тільки начисто я забув про свою обіцянку, щойно її дав. А Олеся нагадала про ювілей просто напередодні важливої дати.

– Мама сказала, що відзначати не буде день народження через те, що я в лікарні, – сказала мені дружина, зателефонувавши телефоном, – але ти все одно з’їдь і привітай.

– Добре, – відповів я і жахнувся. Ювілей Марини Леонідівни начисто вилетів у мене з голови.

– Ти говорив, що подарунок приготуєш, – сказала дружина, – а що ти купив для мами?

У паніці я почав перебирати в голові всі можливі варіанти. Вазу? А, можливо, для улюбленої тещі я придбав комплект покришок? Мультиварку?

Ех, ні, жоден варіант не заспокоїв би мою дружину. Ту ж мультиварку вона зажадала б сфотографувати. А за вазу я б отримав від коханої міцних таких…

Загалом, не знайшов я нічого кращого, як сказати загадковим голосом, що приготував для Марини Леонідівни сюрприз. А ось який – усі дізнаються пізніше.

– Ну мені хоча б скажи,- зажадала Олеся.

– А от не скажу! – сказав я хоробро і нахабно.

Поклав я слухавку і почав гарячково міркувати. І вирішив по-швидкому обробити фото Марини Леонідівни у фотошопі, та так, щоб гарними були і обличчя, і фігура. І в мене вийшло!

Штук двадцять шикарних фото вийшло. Така на них Марина Леонідівна вийшла, що я аж замилувався. Не втримався і зробив кілька картинок у купальнику. Фігуру взяв від Сінді Кроуфорд, кажуть, у молодості дуже моя теща хотіла бути схожою на цю модель.

Дорогою до тещі купив букет квітів. Не пошкодував грошей – вибрав гарненький. При зустрічі вручив ювілярці, вимовив гарні слова і видихнув…

Коли тесть запропонував випити по келиху, я погодився. А ще відкрив ноутбук, вставив флешку і продемонстрував колаж, де чудова Марина Леонідівна в різних образах була то на пляжі, то в Парижі. Фотографії змінювалися під пісні, що їй подобалися – всяка нісенітниця з дев’яностих.

Загалом, теща була просто щаслива, переглянула вона цей колаж десятки разів, а потім взяла флешку і притиснула її до грудей. А реакція тестя взагалі перевершила всі очікування. Він весь вечір щось бурмотів собі під ніс на кшталт «Ох, Маринка, ох, гарна, зараза».

Що й казати, тепер я улюблений зять Марини Леонідівни. І професію мою вона тепер дуже поважає.