– Ти не намагалася сподобатися моїм батькам, – звинуватив мене майбутній чоловік перед весіллям

Ми зі Славком уже цілий рік разом. Обидва працюємо, молоді перспективні фахівці, погляди на життя спільні. Спочатку попрацювати та для себе пожити, потім уже й діток можна.

Але про весілля ми подумували. Не було поспіху, щоб цього року грати чи наступного. Але думки такі були. Одного разу Славко прийшов додому і сказав, що батьки його наполягають на знайомстві.

– Мама каже, що вже рік разом, а ще не показав тебе їй. Непорядок, мовляв, – сказав мені мій молодий чоловік.

– А чому б і ні? Давайте зустрінемося, познайомиш нас, нарешті, – тут же погодилася я.
Я навіть пораділа майбутній зустрічі. Зрештою приємно поспілкуватися з матір’ю і батьком такої чудової людини, як мій коханий. Славка і справді класний, а значить, виростили його хороші люди.

– Напиши мені мені список продуктів, я все куплю для вечора, – сказав Слава, усміхаючись.

– Список? Навіщо це? Для якого вечора? – здивувалася я. Подумки я перебирала то одну сукню, то іншу – все уявляла, в якому вбранні мені найкраще постати перед батьками коханого.

– Ну ти приготуєш вечерю, а я запрошу батьків, – відповів Славко.

Ось це номер! Тобто замість приємного заходу в гарному ресторані коханий пропонує мені упахатися на кухні? Я одразу ж заявила, що знайомство має відбутися на нейтральній території.
Слава помітно засмутився. Не зовсім я зрозуміла, чому. Можливо, хотілося йому вразити матір моїми кулінарними талантами. Так немає їх, талантів-то.

Готую я зазвичай. У побуті помірно акуратна, хоча медальки за чистоту не вимагаю. Та й минули ті часи, коли свекрухи оцінювали своїх невісток за господарськими навичками.

Загалом, хоча й засмутився мій коханий, але погодився на зустріч у ресторані. До речі, як на мене так вдала зустріч була. Валентина Петрівна і Віктор Гнатович були привітні, доброзичливі. Ніхто не ставив мені незручних запитань.

Я була впевнена, що мене добре сприйняли батьки майбутнього чоловіка. Яким же було моє здивування, коли виявилося, що це не так.

– Що ж їх не влаштувало? – вигукнула я з подивом. Здивувалася я настільки сильно, що навіть забула засмутитися.

– Ти не намагалася сподобатися моїм батькам, – відповів Слава, – мама це відразу помітила і сказала, що це погано.

– А що саме навело її на такі думки? – зі ще більшим здивуванням запитала я.

Звісно, у мене не було завдання сподобатися майбутнім свекрусі та свекру за будь-яку ціну. Але вбралася я гарно, була люб’язна, з цікавістю слухала історії Валентини Петрівни про дитинство її сина.

– По-перше, ти навіть не намагалася приховати, що відмовилася накривати стіл удома, – з докором вимовив Слава.

Від першого ж зауваження мене, прошу вибачення, перекосило. Я навіть виправдовуватися не стала. Яку ж маячню дозволила собі висловити моя свекруха, а головне, що Славко з нею погодився.

-Ну а, по-друге, ти сказала, що не любиш напружуватися. Розповіла, що віддаєш перевагу купити овочі в магазині, а не горбатитися на дачі, – з тим же осудом у голосі продовжував Слава.

-«Треба ж, я думала, що чесність – хороша риса», – з легким знущанням вимовила я.

– Ось-ось, мама і сказала, що ти навіть збрехати не захотіла, щоб показати себе з найкращого боку. До речі, є ще й третій пункт, – сказав Слава, – ти сказала, що прибирання робиш раз на тиждень.

У той момент подумала, що ось тут я якраз збрехала. Адже часом руки до прибирання у мене доходять кілька разів на місяць. В інший час у мене прекрасно працює робот-пилосос.

Образилася я, звісно, на свою майбутню свекруху. А ще більше на Славка. Міг заступитися за мене! Судячи з усього, мій майбутній чоловік цілком солідарний був зі своєю матусею.

Час минав, і образи мої призабулися. А потім Валентина Петрівна запросила нас зі Славою до себе на вечерю. Ось тоді-то я і зрозуміла, що означає «намагатися сподобатися».

Моя майбутня свекруха однозначно намагалася справити враження. І, на мою думку, навіть прибріхувати при цьому не соромилася. Готує вона щодня перше, друге, третє. Простирадла вона крохмалить.

Ремонт у них вдома шикарний. Валентина Петрівна тут же хвалькувато зауважила, що це Віктор Гнатович власними руками все до плиточки робив. Ну, і пельмені, які подала свекруха, були, природно, власними руками зліплені.

І тоді я подумала – а здорово, коли тобі хочуть сподобатися. Адже свекруха для мене і три види десерту склала – все, як я люблю. І подаруночок мені подарувала – кулончик позолочений. Тож нехай старається – у неї вже вийшло мені сподобатися.