– Тобі соромно має бути відпочивати, коли мій син працює, – свекруха своїми голосіннями всю відпустку мені споганила

Ми з чоловіком одразу після весілля домовилися, що все будемо робити п’ятдесят на п’ятдесят. Працювати, займатися побутом, відпочивати і насолоджуватися життям.

Принаймні, сказала я Марку, постараємося дотримуватися цієї схеми доти, доки в нас не з’являться діти. Валентина Іванівна, моя свекруха, тільки невдоволено губи підтискала, коли бачила, як чоловік миє посуд або готує вечерю.

– У наш час до мужиків краще ставилися, – не витримувала і зітхала пенсіонерка. – Берегли й дбали про них. І посуд мити не змушували.

– Відвикайте від думки, що чоловік це побутовий інвалід, – говорила я свекрусі. Вона знову підтискала губи, а в погляді явно читалося «Почекай, кине він тебе».

Марка в наших стосунках усе влаштовувало. Кілька разів він навіть здивовано сказав, що готувати йому навіть подобається.

– Мати мене до плити під страхом смерті не підпускала. Я й не знав, що кулінарія може бути такою цікавою.

Вільний час, як можна здогадатися, ми з чоловіком звикли проводити разом. Обожнюємо вибиратися в гості, але і вдома залишаємося з не меншим задоволенням. Цього року ще взимку вирішили, що обов’язково поїдемо на море.

Поваляємося тюленями на теплому березі, помилуємося червоними заходами сонця та блакитними світанками. Запланували відпустку на серпень, коли з пляжів схлине основний потік туристів.

Але в травні Марк «обрадував» мене новиною. Відпустку влітку йому категорично не дають. Пропонують на вибір листопад або грудень, коли про море з купанням і засмагою мови бути не може.

Тиждень ми ламали голову, намагаючись знайти вихід зі сформованого становища. Нічого придумати не вдавалося.

Я махнула рукою і сказала чоловікові, що доведеться здати квитки і скасувати бронь на житло. Той скинув на мене здивовані очі і сказав, що це найбезглуздіше рішення, яке тільки могло прийти мені в голову.

– Нічого тут думати. Їдь одна і відпочинь за нас обох, – твердо сказав Марк. – Мені буде приємно від думки, що моя друга половинка насолоджується життям, поки я тухну на роботі.

Не скажу, що одразу, але я все ж погодилася. Думала, що оточуючі зрозуміють наше рішення, але не тут-то було.

Усі, абсолютно всі наші знайомі жінки почали змішувати мене з брудом. Моя мама відкрито говорила, що я егоїстка і ставлю себе вище за інших.

Колеги-баби мало не бойкот мені оголосили. Я, мовляв, ганьба для жіночого роду. У той час, коли мій голодний чоловік доїдатиме свіжозібрану березову кору, я матиму нахабство ніжитися на пляжі.

– Сама подумай, на кого ти кидаєш чоловіка? Уяви, як важко йому буде два тижні без господині в домі! – найкраща подруга приєдналася до табору жінок, які засуджують мене.

Я нагадала їй, що чоловікові не три рочки і що він цілком здатний приготувати собі поїсти. На худий кінець, зварить собі пельмені!

Подруги крутили пальцем біля скроні й подумки ховали мого Марка під купою каструль на холодній кухні. Але найбільше старалася свекруха, яка дізналася про те, що я їду у відпустку одна, буквально напередодні від’їзду.

– Я так і знала, що цим скінчиться твоя авантюра з відпочинком! Ти навмисне вибрала такий час, коли мій синочок зайнятий на роботі! Тепер він голодуватиме вдома, а ти там перед іншими відпочивальниками хвостом крутитимеш! – кинулася свекруха з місця в кар’єр.

– Дозвольте, – у мене ледь вийшло зупинити потік образ, – Марк сам запропонував мені їхати відпочивати самій. І нічого він тут голодувати не буде. Завдяки мені, він досить непогано готує.

Валентина Іванівна, здається, мене навіть не почула. Усе голосила й голосила, а коли з її вуст пролунала фраза про те, що її синочок горбатився, а я, підла така, взяла і всі гроші на себе витратила, я не витримала.

– Хочу вам ще раз нагадати, що в нас із Марком спільний бюджет. І путівку на море ми купували 50/50. І навіть якби це було не так, вас жодним чином не повинні стосуватися наші фінансові стосунки. Зрештою, ми не вашу пенсію витрачаємо! – відповіла я.

Свекруха аж задихнулася. Ти, кричить, ще й на мою пенсію зазіхаєш! Тут-то мені стало зрозуміло, що у старенької явно з головою щось не те.

Сперечатися далі я з нею не стала.  Думаєте, на цьому історія закінчилася? Три рази ха-ха.

Тиждень свекруха мені на відпочинку надзвонювала. І не з добрими побажаннями чудової погоди і теплого моря. А з моралями і нагадуваннями про те, як там мій чоловік без мене голодує.

Терпіла я, терпіла. Потім сказала Марку, щоб він позбавив мене від своєї матері, або я за себе не ручаюся!

На щастя, благовірний зрозумів мене правильно. Свекруха, звісно, на нас ображена. Як же так, я, така-сяка, і сина її підмовила на матір накричати. Ну і нехай, посидить на самоті, одразу охолоне.