Сестра заявила, що не збирається фінансувати розваги мого сина

Ми завжди були близькими – я, мама і моя молодша сестра. У дитинстві ми багато часу проводили разом, добре, що мама замість перегляду телевізора або балаканині з подружками завжди віддавала перевагу своїм дітям.

Через роки близькість між мною і мамою збереглася. Ольга ж віддалилася, наше спілкування звелося до нечастих телефонних дзвінків, а зустрічі стали рідкісними, немов сніг у жовтні.

Мама часто жартує, що мене, яка живе в столиці, вона бачить частіше, ніж Ольгу, яка залишилася в рідному місті.

Цього року мамі виповнилося 65. Начебто й не кругла дата, але цілком солідна. До того ж на 60-річчя ми привітали маму лише символічно – я сиділа в декреті з молодшим сином, а старший якраз закінчував школу.

Єдина зарплата в сім’ї не дозволяла робити шикарні подарунки навіть вскладчину. Оля в той час теж не працювала – чоловік-бізнесмен наполягав, щоб сестра займалася домашнім господарством.

Цього року я запропонувала влаштувати мамі справжнє свято. Не просто квіти, ресторан, подарунки, а здійснити мрію, яку сама вона, на жаль, досі так і не здійснила.

Мама все життя мріяла подивитися світ, але далі нашої області жодного разу не бувала. А політ на літаку сприймається чимось фантастичним і нереальним.

Сумнівів не було – путівка до Туреччини буде ідеальним подарунком. А оскільки мама ніколи не вирушила б відпочивати одна, довелося купувати тур і батькові. Трохи побурчавши для вигляду, батько погодився з нашою пропозицією – він теж ніколи не був за кордоном.

Сестра з ентузіазмом підтримала мою ідею:

– Нехай батьки хоч раз у житті відпочинуть по-людськи. А то горбатяться, як прокляті, на дачі без вихідних і свят.

Тур вибирали довго і прискіпливо. Зупинилися на п’ятизірковому готелі з вильотом із нашого міста. Варіант виявився зовсім не бюджетним, але ми вирішили не економити на подарунку.

Я забронювала тур і внесла 50-відсоткову передоплату. Проблема виникла звідти, звідки її зовсім не чекали. Іменинниця заявила:

– А мене ви запитали, перш ніж робити такий подарунок? Що я у вашій Туреччині 2 тижні робитиму? Помру від туги.

Ні розповіді про море, ні фотографії в інтернеті, ні наші вмовляння на маму не діяли.

– Не потрібна мені ваша Туреччина! – як заведена твердила вона. – Здавайте путівку, летіть самі, робіть, що хочете. Мені й на дачі добре.

Ми були шоковані примхами мами і не знали, що робити. Передоплата внесена, і повернути її не було жодної можливості. Через тиждень мама здалася:

– Я згодна летіти за однієї умови. Ви відправите з нами Василька. Я вже дізналася в турфірмі, його готові підселити в наш номер на додаткове місце. І я при ділі буду, і дитина на морі побуває.
Я зітхнула з полегшенням. Василь – мій шестирічний син. Він цілком самостійний для свого віку, чудово ладнає з моїми батьками і з задоволенням проводить із ними час.

Я передала мамин ультиматум чоловікові. Йому ідея тещі сподобалася, особливо з огляду на той факт, що доплата за дитину виявилася не захмарною. А Васька застрибав від захвату. Після минулорічної відпустки син регулярно цікавився, коли ж він знову вирушить на море.

А ось сестра на прохання мами відреагувала скептично. Сказавши, що їй треба порадитися з чоловіком, Ольга пообіцяла передзвонити пізніше. А ввечері надіслала повідомлення:

«Вибач, але ми не готові оплачувати розваги твого сина. Якщо ти відправиш його з батьками, другу половину туру оплачуй сама».

Я втратила дар мови. Ніхто ж не просив Ольгу доплачувати за дитину, можливо, вона щось неправильно зрозуміла? Але мене спіткало розчарування.

– Я обіцяла оплатити половину путівки, щоб батьки відпочили від побуту і домашніх турбот, розважилися, оздоровилися. Але якщо вони летять до Туреччини няньчити твого сина, плати за це сама! – категорично відрізала сестра.

Мої пояснення Оля слухати не стала. А потім і зовсім заявила, що це я переконала матір вимагати взяти із собою Василька.

– Провалився твій план, сестричко! – уїдливо хмикнула Ольга. – Якщо батьки летять удвох, я оплачую залишок, а якщо втрьох – фінансуй вояж сама.

Я кинула слухавку. Ми з чоловіком подумали, порахували гроші на картах, а вранці внесли другу половину грошей за тур.

Було б несправедливо позбавляти батьків відпочинку через дивацтва їхньої молодшої доньки. До речі, поїздка їм дуже сподобалася, і вони вже планують нову подорож наступного року.

Про те, що Ольга відмовилася від своїх обіцянок, я розповіла мамі лише після їхнього повернення додому. Хотіла промовчати, але аж надто активно вона розхвалювала обох дочок у розмовах із подругами.

Стало трохи прикро. Не за себе, за батьків. Мама вислухала мою тираду, витримала невелику паузу і почала шукати Ользі виправдання. Не сумніваюся, у неї вийде. Я ж досі не спілкувалася з сестрою, адже в мене виправдати її поведінку не вийшло.