– У мене за сина душа болить, – голосить свекруха, приносячи йому їжі. Тільки йому. За онуків у неї нічого не болить

З минулого тижня в нашу квартиру свекрусі дорога закрита, довела вона мене до ручки, ніякого терпіння на неї немає. Знає, що з грошима у нас зараз важко, так замість того, щоб допомогти, придумала сина годувати. Приносить йому одну порцію їжі, щоб синочок не зголоднів. Душа в неї за сина болить, а от за онуків нічого не болить, їм і яблука жодного разу не принесла.

Ми з чоловіком живемо зараз небагато, але немає такого, що ми прямо не доїдаємо. Мармурову яловичину, звісно, ми собі дозволити не можемо, але й порожній суп не сьорбаємо. Нормально харчуємося, навіть смаколики дітям періодично купуємо. Але свекруха вважає, що я з дітьми жеру в три горла, а ось її улюбленого синочка ми від холодильника ганяємо старим віником.

Я зараз сиджу в декреті з молодшою дитиною, до садка нам ще рік у кращому разі. Старший син ходить у садочок, йому вже до школи через рік. Працює в нас у сім’ї тільки чоловік. Може здатися, що це необачно – заводити двох дітей, якщо з грошима все погано, але коли ми наважувалися на другу дитину, розклад був зовсім інший.

У чоловіка була хороша робота, але фірма після карантину почала розвалюватися, а минулого року розвалилася остаточно. Чоловік був змушений в екстреному порядку шукати щось нове, тому що я вже була в декреті, а інших джерел існування в нас не було. На крайній випадок я могла вийти з декрету, але моя зарплата не могла надто вже виправити ситуацію.

Півроку було дуже важко, але ми впоралися. А потім чоловікові друг запропонував перейти працювати в їхню фірму. Кар’єрні перспективи там дуже цікаві, але починати довелося з самих низів. Але навіть це було на той момент краще, ніж та робота, що чоловік знайшов.

Зараз у нас у сім’ї ситуація вже виправилася. Жирку ми поки не накопичили, але принаймні комуналку платимо без затримок і купуємо продукти, які потрібні, а не на які найбільша акція. Поступово все налагоджується.

Але в житті не може бути все зовсім добре. Півроку тому заміж вийшла сестра чоловіка, на якій раніше була зосереджена увага свекрухи. Донька переситилася маминою турботою, тож ледь не бігла попереду паровоза, що відвозив їх із чоловіком/

За зовицю я дуже рада, але тепер увага діяльної свекрухи звернулася на нас. І вона побачила, що в нас, виявляється, є фінансові труднощі. Дуже своєчасно, коли ці труднощі вже майже закінчилися.
Але як би, Бог із нею, звернула увагу і звернула. Але свекруха зробила із ситуації дуже своєрідні висновки. Вона вирішила, що має підгодовувати сина, який голодує. Тому турботлива мама стала приносити йому їжу. Натурально – приходить і приносить контейнер з їжею. Порція розрахована на одного.

Я, звісно, і без свекрушиних котлет проживу, але дуже це дивно виглядає. Приходить вона до нас у гості, приносить контейнер із двома котлетками і пюре, простягає синові і зі сльозами в голосі просить його нормально харчуватися, а то в неї душа болить. Онукам любляча бабуся навіть одне яблуко на двох не принесе, мабуть, на них душі вже не вистачає, хворіти нічому.

Чоловік від маминих підношень відпихається, каже, що він нормально харчується і не треба його якось підгодовувати, тим паче в такій дивній формі, але свекруху це не зупиняє. Вона ж мати, їй же краще видно, що син недоїдає.

Я якось раз не стрималася і запитала, чому вона приносить їжу тільки синові. Гаразд я, мене можна й не годувати, але є ж іще діти в сина, її, між іншим, онуки. А вони від люблячої бабусі тільки добрі слова й чують.

– Я взагалі-то пенсіонерка, у мене немає грошей, щоб усю вашу сім’ю годувати, – одразу підхопилася свекруха.

Так і не просить ніхто нас годувати. Просто дивно це з боку виглядає. Ніби онуки їй чужі, а тільки син рідний. Але справа її.

Позаминулого тижня свекруха перевершила саму себе. Вона потайки, щоб я не почула, пропонувала чоловікові набрехати мені, що його відправляють у відрядження, а самому переїхати до неї. Аргументи – «хоч поїси і відіспишся нормально». Мабуть, втомилася турботлива мама контейнери возити туди-сюди.

Чоловік, звісно, відмовився, я про все знаю, тому свекрусі було сказано, що відтепер у нашому домі вона персона нон-грата. На онуків їй начхати, а з сином вона може зустрітися і десь в іншому місці. Я ж і зовсім на неї милуватися не маю бажання. Чоловік від мого рішення не в захваті, але поставився з розумінням.

Свекруха образилася і тепер тягає йому контейнери на роботу. Чоловік уже сам у стадії закипання, подивимося, на скільки його терпіння ще вистачить. Але я вже зараз знаю, хто буде в усьому винен за версією свекрухи.