Колишній чоловік випадково переказав мені гроші, а не своїй дівчині, але я не збираюся їх повертати

Зі своїм першим чоловіком – Ванею – я розлучилася майже три роки тому. Шлюб наш тривав недовго, навіть до першої річниці не дотягнули.

Я тільки-тільки закінчила магістратуру і вирвалася в доросле життя, а тут він – красивий і дуже харизматичний. Усе твердив про якийсь бізнес, який ось-ось стрельне.

Ну я і закохалася, напнула рожеві окуляри, щоб вічно бути в цукерково-букетному періоді, і нічого навкруги не помічала. Навіть те, що під маскою забезпеченого красеня ховався нарцис і маніпулятор.

Ваня за лічені тижні переїхав жити до мене, я обслуговувала його за повною програмою. Все, від господарства до фінансів, було на мені. Адже натомість він обіцяв справжнє кохання, а я вірила.
Весілля зіграли поспіхом, Ваня задурив мені мізки – мовляв, кохає і хоче швидше називати дружиною, а не дівчиною. Ох, яким же романтичним мені це здавалося. Це зараз я вже розумію, що він просто вішав мені локшину на вуха.

Загалом, обробив Ваня мене знатно. Наша ідилія не тривала й року: Вані я швидко набридла, до того ж він отримав усе, що хотів. Адже я, крім іншого, регулярно давала йому гроші.

У середньому Ваня розігрував ці сцени раз на кілька тижнів. Спочатку робив трагічне обличчя і міг мовчати годину поспіль. Я, звісно, починала питати, що не так. Після довгих умовлянь поділитися зі мною своєю бідою Ваня врешті-решт відповідав що-небудь на кшталт:

– Ой, кохана, у мене знову машина зламалася!

І я переказувала йому на картку гроші. Природно, Ваня швидко мене розкусив і знав, що я повірю будь-яким його словам.

Ваня навіть не бентежився, якщо через півгодини після нашої бесіди я бачила його за кермом – він говорив, що машину полагодили і що я його врятувала, мовляв, якби не я – бути біді.
Щоправда, гроші я позичала, і ми це проговорювали: Ваня клявся, що він – справжній чоловік, і йому дуже соромно брати гроші в дівчини.

Тому він поверне мені всю суму в подвійному розмірі, щойно полагодять машину. І ще мільйон усіляких відмовок.

Але ось нарешті цей кошмар закінчився. Розлучення було некрасивим, він одразу втік, змінив номери. А я залишилася з розбитим серцем, якби не подруги, боюся уявити, як би я це пережила.

Згодом у мене відкрилися очі на вчинки колишнього чоловіка, я зрозуміла, що мене просто розводили. І через роки я нарешті пробачила Ваню і забула про все це. Зрозуміло, що грошей своїх я назад уже не чекала.

Тож отримавши від нього майже сто тисяч на карту, я дуже здивувалася. Спочатку прийшло повідомлення про переказ від Івана Д. – від нього. Я не знала, що й думати. Першою думкою було – ого, у людини прокинулася совість і вона вирішила все-таки повернути мені борги!

Але слідом посипалися дзвінки з незнайомого мені номера і благальні повідомлення повернути гроші назад. Ваня явно панікував, повідомлення були плутаними. Я намагалася зрозуміти, що відбувається, і нарешті зважилася зняти слухавку.

– Катю, привіт, поверни терміново ці гроші, я випадково перевів! – пролунав давно забутий голос. – Я хотів своїй дівчині зробити сюрприз!

– Привіт, – відповіла я. – Що, знову Катя?

– Що? А, ну так, – розслабився Іван. – Знову Катя, ага. Повернеш гроші, гаразд? Усе, бувай.

І він поклав слухавку. Потік дзвінків і повідомлень припинився. Я хотіла було дійсно повернути цю суму, але палець завис – задумалася. А чи мав він право вимагати ці гроші назад? Адже Ваня безсовісно обманював мене, до того ж обіцяв віддати свої борги. Тут була лише п’ята частина!

І я вирішила: не буду нічого переказувати.

За півгодини він знову почав мені надзвонювати, але я не брала слухавки. Повідомлення з благальних перетворилися спочатку на такі, що закликають до совісті, а потім – на погрозливі.

Ще через годину Ваня втомився і перестав писати мені. Його тирада закінчилася побажаннями смерті, звинуваченнями в крадіжці та іншим. Потім він, мабуть, відпочивши, знову зателефонував, і я взяла слухавку:

– Я так і знав, що ти – негідна, злодійка! – волав Іван у слухавку. – Поверни гроші!

– Ваня, з тебе ще сто тисяч, – вимовила я в слухавку.

Загалом, нормальної розмови у нас не вийшло. Я поки так і не вирішила, що робити: звісно, я могла б повернути йому цю суму. Але з іншого боку, хіба Ваня заслуговує, щоб я поставилася до нього по-людськи?