Одна жінка жалілася на свого чоловіка – нема про що з ним говорити. Нецікава людина він. І з мамою теж нецікаво. І з подругами також. Але це була її велика помилка
Одна жінка нарікала на нецікаве спілкування. З чоловіком нема про що говорити; нічим не цікавиться. Обговорювати нічого. Приходить із роботи, робить щось по дому, з дітьми пограє, телевізор подивиться, – і все. З мамою теж говорити нема про що. Хвороби, події життя в сусідів, серіали…
Подруги теж тільки про сім’ю говорять. Або про покупки. Або про поїздки іноді. Ну, про моду і красу ще.
Немудро в такому мізерному спілкуванні зів’янути. Перестати розвиватися! Такі недоумкуваті люди навколо!
Жінка дратувалася і нарікала чоловікові: нема про що з тобою говорити! На маму сердилася. На подруг. Туга зелена. Порожня балаканина ні про що. Потрібно про високе і прекрасне говорити, про мистецтво. Про таємниці Всесвіту! Про долю і про кохання!
Її ніхто не розуміє, – думала жінка.
Жінка записалася на онлайн-лекцію з філософії. Оплатила. Розвиватися ж треба! Після лекції планувалася дискусія про онтологічні принципи пізнання. Про метафізику долі.
Але до дискусії жінка не дійшла. Вона вимкнула лекцію через десять хвилин. Вона ледь не заснула від нудьги. Усе незрозуміло.
І подруга якраз зателефонувала, у неї чоловік захопився Тетяною з іншого відділу. Подруга знайшла листування!
Жінка гаряче підтримала подругу. Потім написала і зателефонувала всім знайомим; повідомити новину. Потім чоловікові розповіла, він з роботи прийшов. І мамі.
Чоловік теж розповів, як його начальник насварив ні за що. Потім жінка затіяла пиріг із картоплею. Діти розповіли, як у садочку гралися цікаво. Мама в обличчях зобразила сварку в поліклініці. Це було захопливо, спірно, – посперечалися злегка. Потім обговорили нову машину сусіда і його гроші…
І жінка дещо зрозуміла. Вона не дурна була. Просто надто загордилася.
Іноді тільки здається, що з близькими нема про що розмовляти. Що ми жадаємо іншого спілкування. Що ми гідні більшого! Піднесеного, розумного, метафізичного…
«З ним нема про що розмовляти!», – каже дружина про чоловіка. Знаєте, дуже часто цей чоловік те саме говорить про дружину.
Близькі люди втратили розуміння. І однаково перестали розвиватися. І добре, що є хоча б побутові теми для розмов. Бо стороннім і це нецікаво. Кому охота слухати про наш гараж, нашого начальника, наші аналізи? Близькі слухають. І розмовляють про це.
Треба зі своїми вибудовувати і налаштовувати спілкування. А не скаржитися на їхню недоумкуватість і нерозвиненість.
Та жінка зрозуміла дещо. І ввечері пішла погуляти з чоловіком і з дітьми. І вони чудово поговорили про дитинство. Про бабусь у селі. Про повітряного змія, якого чоловік запускав з гори. Про будинок, який так хочеться побудувати. Про музичний талант молодшенького. Про спортивні дані старшенького…
З нами говорять нашою мовою. Своєю мовою і треба вчитися розмовляти. Пропонуючи цікаві теми.
І не треба надто багато про себе думати. Близькі – це трохи ми самі. У колі інтелектуалів і просвітлених суфіїв нас можуть і не чекати. А близькі чекають завжди. І розуміють. Як можуть, так і розуміють. Як ми їх…