Свекруха вирішила, що ідеальним подарунком на два роки для онуки буде батут. У нас і так немає місця, а вона ще й батут притягла! Побачивши подарунок свекрухи, я просто почав істеричний сміх. Батьки чоловіка просто захаращують нашу квартиру всякими непотрібними речами. Жодні вмовляння та прохання на них не діють

Батьки чоловіка іноді виводять мене із себе. Вся справа в тому, що вони не слухають те, що їм говорять. Скажеш їм щось, а вони пропустять все повз вуха і зроблять все точно навпаки. Особливо це стосується їхніх візитів до нас. Вони постійно тягнуть у нашу квартиру всякий непотрібний мотлох. Я вже не знаю, як із ними розмовляти. Це просто марно.

Свекруха та її чоловік все життя прожили в місті. Незабаром після нашого весілля вони продали свою квартиру і на ці гроші купили будинок у селі з великою ділянкою.

— Нема чого робити в цих кам’яних джунглях, а тут ліс, річка, чисте повітря, — казала вона.

Ми були за них лише раді. Однак відразу після їхнього переїзду до села у них розвинулася ця сама твердолобість.

Наприклад, була ситуація, коли ми тільки купили квартиру. Через рік після весілля ми змогли назбирати пристойну суму і взяли в іпотеку невелику студію в центрі горда. , Ні техніки, ні посуду, а тільки коробки з речами, слухати ніхто не став.

Свекруха зі свекром вирішили влаштувати нам сюрприз. Приїхали до нас без попередження. Уявіть картину: вся квартира уставлена ​​коробками, ми посеред усього цього добра на табуретках, довкола бігає кішка, а в мене сльозяться очі, і я не можу перестати чхати через алергію. Загалом, таке у нас було новосілля. ви таку маленьку квартиру купили?

– Стільки грошей вбухали, а жити толком і ніде, – не переставала бурчати свекруха.

Так, квартира у нас невелика, зате район хороший, новий будинок, всі комунікації теж нові, добрі та пристойні сусіди. Коли з’явиться дитина, тоді й думатимемо про розширення житлоплощі.

Потім у свекрухи з’явилося нове захоплення: вона почала робити закрутки. Як я вже говорила, у неї була мрія про свій город. рецепти, але їсти це було просто неможливо. Я завжди не любила всі ці соління, могла раз на півроку з’їсти солоний помідор, чи огірок, більше мені й не треба, а тут вони зі свекром стали нам ящиками привозити це добро.

Ми пояснювали, що нам не треба возити закрутки, у нас їх ніхто не їсть. Чоловік теж не любить соління та інші такі делікатеси. Ще, звичайно, не хочеться ображати свекруху, але в неї вони і справді несмачні виходять, якісь кислі. Я запропонувала чоловікові викинути, але він став чинити опір.

– Мама ж готувала, старалася, – каже він.

Я його теж розумію, але у нас квартира маленька, а цих ящиків уже накопичилося штук десять і всі набиті банками вщент. У нас у квартирі на балконі панорамне скління, хотіли з чоловіком поставити там два крісла, журнальний столик, облаштувати там відпочинкову зону, але тепер там не зона відпочинку, а зона банок, які там просто стоять мертвим вантажем.

Два роки тому у нас народилася дочка. Коли ми дізналися про мою вагітність, то одразу почали замислюватися про те, щоб переїхати в квартиру по-більше, але поки що вирішили почекати.

– Поки дитина маленька, своя кімната їй не особливо потрібна, а ми за цей час зможемо підзбирати грошей і купимо побільше квартиру. Цю продавати не будемо, її можна вигідно здавати, – запропонував чоловік.

Я трохи подумала та погодилася. В принципі нам з дитиною комфортно в нашій квартирі. Звичайно, місця обмаль, але це все тимчасово. Ми намагаємося не купувати зайвого, щоб не захаращувати простір, але батьки чоловіка цього вперто не розуміють.

Коли з’явилася дитина, до них взагалі стало проблематично достукатись. Я розумію, що вони хочуть порадувати і побалувати внучку, але ми з чоловіком щоразу просимо їх не привозити подарунки дуже великих розмірів.

– Переїдемо у велику квартиру, тоді везіть, а зараз нам нікуди ставити щось габаритне, – казав своїм батькам чоловік, але ці слова завжди пролітають повз їхні вуха.

До недавнього часу думала, що величезний плюшевий ведмідь, подарований онучці бабусею та дідусем, був найбільшим і проблематичним для розміщення в нашій квартирі, але на день народження дочки батьки просто перевершили всі очікування.

Свекруха вирішила, що ідеальним подарунком на два роки для онуки буде батут. У нас і так немає місця, а вона ще й батут притягла! Побачивши подарунок свекрухи, я просто почав істеричний сміх. Чоловік теж округлив очі і втратив мову.

Сяк-так переконали свекруху забрати подарунок до себе в село, сказали, що дочка ним користуватиметься, коли буде у бабусі в гостях, але сама ситуація, звичайно, просто комічна.

Я навіть боюся уявити, що буде, коли ми переїдемо у квартиру більше. Вони просто безжально захламлять нам увесь простір, як вони це роблять зараз. Абсолютно жодні прохання та розмови не допомагають. Це всі люди старшого віку такі, чи тільки нам так пощастило?