Ніколи не думала, що потраплю на хитрощі альфонса в 47 років. Добре, що подруга вчасно розплющила мені очі

Я завжди була яскравою і сміливою жінкою. Але в коханні мені не щастило. Одна мудра літня колега по роботі, ще в роки моєї молодості сказала:

– Ти як танк у вечірній сукні, Оленка. Тебе мужики просто-напросто бояться.

Тоді я не надала значення її словам, тільки посміялася. А зараз, коли мені вже 47 років, я розумію, що вона мала рацію.

Заміжня я була двічі. Від першого швидкоплинного шлюбу в студентські роки в мене є син. Із чоловіком ми не прожили й року. Єдине хороше, що трапилося зі мною в той період – це дитина. Спочатку було важко, але я з усім впоралася.

Другий шлюб тривав трохи довше, але розвалився через три роки. Новий чоловік так і не зміг прийняти мою дитину. І ми розлучилися.

Зараз син із сім’єю живе в Києві. У наше рідне місто приїжджає кілька разів на рік. З невісткою у мене прекрасні стосунки. Вони кличуть мене жити до себе, але я відмовляюся. Дві господині на одній кухні не уживуться. Чим далі, тим рідніше.

У мене непогана двушка в центрі міста, гарний ремонт, робота з гідною оплатою. Не скажу, що мене сильно пригнічує самотність. Але вдома я часто розмовляю з кішкою і ловлю себе на думці про те, що добре б знайти собі супутника.

В один прекрасний вечір я вирішила заради інтересу зареєструватися на сайті знайомств. Особливих надій не плекала, але чула, що і там є гідні чоловіки.

Я розмістила на сайті кілька фото, написала, що шукаю дружбу і не проти серйозних стосунків. Цього ж вечора мені почали писати чоловіки: молоді й старі, красиві й не дуже. Найбільше вразив один, у якого в профілі було фото з дружиною і дітьми. От умора!

Більшості з них я не відповідала. Когось навіть довелося заблокувати за непристойні пропозиції.

Я вже всерйоз подумувала видалити свій профіль із сайту. Але наступного дня мені написав він. Симпатичний чоловік. У профілі було багато фотографій із різних країн і написано, що він любить подорожувати.

А ще були дуже красиві слова про те, що він шукає ту єдину, якій готовий віддати всю ніжність і любов. Якби я знала тоді, що він зажадає натомість, заблокувала б його моментально.  У нас із Романом зав’язалася захоплива бесіда. Я й сама не помітила, як стала чекати повідомлень від нього з якимось юнацьким трепетом.

Якщо вранці він не писав мені, переживала, що щось сталося. Після тижня спілкування запропонувала йому зустрітися. Ми тоді вже більше спілкувалися телефоном.

Роман трохи зам’явся і сказав:

– Оленочко, ангеле мій, зараз такі обставини, проблеми з бізнесом, мати хворіє. Трохи невдалий час для зустрічі. Але я завжди на зв’язку. Пиши і дзвони. Завжди чекаю твоїх дзвінків і повідомлень. Вони як ковток свіжого повітря для мене.

А потім він зник. Кілька днів я не знаходила собі місця. А моя подруга, якій я розповідала все про свій віртуальний роман із Романом, тільки дивувалася:

– Це ж треба було так прив’язатися до людини. Ходиш сама не своя. Уже кола під очима утворилися. Ти хоч спала сьогодні?

Я не спала. Пів ночі намагалася додзвонитися, заходила в усі месенджери, перевіряла, чи був мій Рома в мережі. Він з’явився на п’ятий день. Зателефонував мені рано вранці. На розпитування про те, що з ним сталося, відповів:

– Сильно захворіла мама. Був у неї. Не було можливості зарядити телефон. Зараз намагаюся вирішити фінансові проблеми. Але всі гроші в обороті бізнесу, а на лікування потрібна велика сума. Що міг, зібрав по знайомих. Не вистачає ще певної суми.

Я була так рада, що він на зв’язку. І незрозуміло, чим думала в той момент, але вирішила допомогти людині, яка вже стала мені дуже близькою. У мене були відкладені гроші на купівлю машини. І я вирішила допомогти Ромі вилікувати маму:

– Давай я приїду просто зараз і привезу суму, якої бракує. Разом ми точно впораємося.

Він трохи зам’явся і відповів:

Розумієш, ми зараз у Києві. Я приїхав разом із мамою. Зараз перебуваю в лікарні. Я надішлю тобі номер картки. Я дуже вдячний тобі за допомогу. Щойно все налагодиться, ми обов’язково зустрінемося, кохана.

Він назвав мене коханою! У животі запурхали метелики, як у 18 років. Я готова була віддати все, що в мене є, щоб допомогти йому.  Потрібно було терміново їхати в банк, щоб покласти гроші на рахунок. Я зателефонувала подрузі й попросила поїхати зі мною. Було страшно везти таку суму.

Коли вона дізналася, що я збираюся зробити, примчала до мене миттєво. Такою Юлю я ще не бачила. Вона влаштувала мені скандал. І він трохи мене протверезив. Я зрозуміла, що збираюся віддати гроші незнайомій людині.

Разом ми вирішили пошукати інформацію про нього в інтернеті. Весь період пошуку Роман дзвонив мені і квапив. Він говорив, що мамі стало гірше, що гроші потрібні терміново.

Ось тільки переказувати їх я вже не збиралася. Виявилося, що всі фото з профілю Романа не його. Поспілкуватися зі мною по відеозв’язку з лікарні він відмовився, як і надіслати фото паспорта. Наостанок він сказав:

– Не очікував я від тебе такого. Якщо з мамою щось трапиться, це буде на твоїй совісті. Живи тепер із цим.