Нинішній чоловік ревнує мене через спілкування з колишнім. А як я можу з ним не спілкуватися, якщо у нас спільна дитина?

З кожним місяцем у мене все сильніше псуються стосунки з чоловіком. Він ревнує мене через те, що я часто спілкуюся з колишнім. Чоловік вимагає, щоб я припинила це спілкування, але як це зробити, якщо нас із колишнім пов’язує не лише спільне минуле, а й спільна дитина?

Ми з колишнім розійшлися дуже спокійно. Не було ніяких сварок, зрад та кидання один у одного брудом. Просто обидвоє зрозуміли, що стосунки себе зжили, нам більше не хочеться проводити час разом і ділити ліжко. Тому й вирішили, що поки не стали від роздратування сваритися, треба розлучатися.

На час розлучення нашому синові було п’ять років. Він дуже прив’язаний і до мене, і до чоловіка. Дитину ми не ділили, вирішили, що залишиться син зі мною, але батько завжди матиме змогу з ним спілкуватися та забирати до себе в гості. Хотілося, щоб розлучення батьків пройшло для малюка максимально безболісно.

З моменту розлучення минуло чотири роки. За цей час ми з колишнім уже встановили рамки наших стосунків, порядок спільного виховання дитини, матеріальні питання втрясли. Якихось сильних розбіжностей не було, і син проводив з кожним із нас майже рівний час.

Колишній від виховання дитини не ухилявся. Він водить сина на секції, водить до зоопарку, на картинг, у походи. Справно ділить зі мною витрати на утримання дитини і ніколи не вимагає звітувати за кожну копійку. Він знає, що я не дуритиму його і намагатимусь розкрутити на гроші.

Півтора роки тому у мене з’явився чоловік. З сином він непогано порозумівся, не набивався до нього в батьки, але й не обливав байдужістю. Про моє регулярне спілкування з колишнім теж не заїкався, цю тему ми підняли лише один раз. Я розповіла, як пройшло розлучення і які у нас стосунки зараз. Все, інших питань не було.

Колишній мені не заважав будувати особисте життя, він на той момент сам уже рік жив з жінкою. У цю сферу життя один одного ми не лізли, домовившись, що наші половинки не повинні лізти до нашого сина.

Рік тому я вийшла заміж. Син сприйняв це нормально, колишній теж. Жодних проблем я не очікувала, на мій погляд, все було заздалегідь обговорено, всі точки розставлені, але через якийсь час у чоловіка почало мелькати невдоволення, коли він помічав, що я спілкуюся з колишнім.

На зв’язку ми були регулярно, тому що треба було вирішувати деякі фінансові питання, логістичні та інші. Як такі аліменти колишній не платив, просто на рівних брав участь у утриманні дитини. Тому якусь велику покупку ми з ним обговорювали. Також телефоном ми з’ясовували, хто забере сина зі школи, відвезе на секцію, зробить уроки, де він буде у вихідні.

Помітивши невдоволення чоловіка, я пояснила, що ми обговорюємо і навіть дала почитати листування, щоб у нього не залишалося сумнівів у спрямованості розмови. На якийсь час це допомогло, але потім невдоволення напало на чоловіка з новою силою.

Він став психовати, знущаючим тоном цікавитися, чи не заважає він нашій сімʼї і коли йому пакувати валізи, щоб звільнити місце для мого колишнього.

– Ти з ним постійно переписуєшся. Не вірю, що не можна усі питання утрясти при спілкуванні раз на тиждень!

Не можна, тому що і в мене, і в колишнього роботи такі, що плани часто змінюються.

– У вас син уже дорослий, сам може спілкуватися з батьком, твоя участь тут не потрібна!

Дев’ять років – це у нас дорослий вважається? Цей дорослий два місяці тому трохи в піжамі до школи не пішов, бо не прокинувся до кінця. Він ще дитина і потребує контролю. Мені набагато легше переговорити з колишнім, ніж десять разів пояснювати синові, а потім контролювати його переміщення. Коли він стане старшим, потреба в цьому відпаде, і з колишнім ми спілкуватимемося набагато рідше, а потім взагалі зведемо спілкування з вітальним листівкам у месенджерах.

– Ти так виправдовуєшся! Ти просто шукаєш привід, щоб продовжити спілкування зі своїм колишнім!

Мій чоловік нещодавно вирішив поставити ультиматум – або я припиняю спілкуватися з колишнім взагалі, або ми розлучаємося. І я задумалася: можна, звичайно, робити все максимально непомітно, шифруватися, але це буде виглядати максимально підозріло, та й вік у мене вже не той, щоб грати в шпигунів. Або можна спілкуватися з чоловіком через сина, що дуже сильно ускладнить комунікації і може перерости в “зламаний телефон”.

А є ще один варіант – залишити все, як є. Якщо чоловік вирішить розлучатися – це його вибір. Ревнощі на порожньому місці мене вже вимотали, не хочеться по десять разів пояснювати одне й те саме, я не папуга. Прикро за витрачений час, звичайно, але що тут поробиш.