Втомилася від того, що мама постійно рахує мої гроші. А я хочу жити красиво

Моя мама завжди була практичною та економною жінкою. Вона обдумувала кожну копійку, зважувала всі за і проти, перш ніж витратити хоч копійку. Вела великі зошити з витратами та доходами.

Я ж, на жаль чи на щастя, успадкувала від батька схильність до гарного та комфортного життя. З того часу, як я почала заробляти сама, моє життя перетворилося.

Я почала дозволяти собі речі, про які раніше тільки мріяла: стильний одяг, процедури в салонах краси, поїздки на вихідні до інших міст. Я намагалася ні в чому собі не відмовляти і просто насолоджувалася життям.

Тільки ось невимовна радість від придбань і подорожей завжди затьмарювалася постійними докорами з боку матері. Можливо, мама мені просто заздрить, я не знаю.

– Катя ти занадто багато витрачаєш на себе, так не можна! – вигукує зазвичай вона. – Навіщо тобі стільки одягу? А ці процедури! З чого ти узяла, що вони корисні? Краще б гроші відклала та подбала про своє майбутнє.

– Мамо, ну я ж не прошу ці гроші у тебе. Не починай знову, прошу.

Щоразу я намагалася пояснити їй, що сама працюю і заробляю на всі свої хотілки і не беру в неї жодної копійки. Але мої аргументи завжди розбивалися, як об стіну горох

– Ці гроші ти могла б витратити на щось потрібніше та важливіше, – наполягає мама.

– Я ж українською мовою попросила тебе не починати ту саму пісню! Я сама вирішу, що мені робити!

І так щоразу мені прикро і незрозуміло, чому мати вважає себе вправі диктувати, як розпоряджатися моїми ж грошима?

Нещодавно, під час чергової розмови на цю тему, я вирішила не стримувати себе, як раніше, і висловила матері все, що в мене накопичилося за цей час.

– Мамо, – почала я спокійно, – я розумію твою турботу, але мені здається, ти переступаєш мої особисті кордони. Я заробляю сама і маю повне право розпоряджатися своїми грошима так, як вважаю за потрібне.

Мати подивилася на мене здивовано. Мабуть, вона не чекала такої прямоти.

– Якби ти правильно розпоряджалася грошима, я не лізла б до тебе.

– Ти, на мою думку, не зрозуміла. Я говорю тобі про те, що я сама вирішу, як і на що мені витрачати свої гроші! – почала заводитися я.

– Я свого часу черевики собі купити не могла. Гроші берегла, щоби житло нам з тобою купити! – Спробувала звернутися до моєї совісті мама. – Бачити не можу, як ти грошима ліворуч і праворуч розкидаєшся!

Слухати її більше не було сил. Я вийшла з квартири і засіла у найближчій кав’ярні. Так, у мами було важке життя, я це чудово розумію.

Але ж будь-яка мама завжди бажає для своєї дитини тільки найкращого – щоб вона жила в достатку і ні в чому не потребувала. Моя ж тільки й робить, що рахує мої гроші: на що я витратила, скільки купила, скільки віддала.

Я розумію, якби я бідувала і нерозумно витрачала гроші, але в мене хороша зарплата.

Я, звичайно, не хочу псувати стосунки з мамою, але вже не знаю, як правильно підтримувати діалог, щоб він не зводився до одного й того самого.

Чому їй так важко зрозуміти, що життя – це не тільки робота та економія, а й радість, яку можна отримати від маленьких насолод? Як мені все це донести до неї?

Я збентежений і абсолютно не розумію, що робити і як краще вчинити в такій непростій ситуації.