– Ваша дитина – ваші проблеми, – говорила нам якось свекруха. Ну а тепер отримала відповідь – її дитина це її проблеми

Свекруха шаленіє, закликаючи на наші з чоловіком голови всі кари небесні. А чого б раптом, якщо ми їй просто відповіли тими ж словами, які вона дев’ять років тому говорила нам? Просто ситуація змінилася. Тоді нам була потрібна її допомога, а тепер їй наша. Але як відгукнеться, так і відгукнеться, доросла жінка, мала знати про таку просту істину.

З мамою чоловіка Тетяною Вікторівною стосунки були рівні доти, поки нам від неї не знадобилася допомогти. До цього моменту ми чинно ходили один до одного на чай, обмінювалися рецептами та дарували один одному подарунки на всі свята.

Зайвою допитливістю вона не страждала, що було цілком зрозуміло. У свекрухи і своє життя було досить насиченим. Ріс ще один син, молодший брат мого чоловіка, був поряд чоловік, мій чоловік був йому пасинком. Загалом, життя в людини було своє, в нашу носу пхати вона не мала ні часу, ні бажання. Свекруха не працювала, займаючись сім’єю, собою та домом, дохід її чоловіка дозволяв це робити.

Ми з чоловіком розписалися, коли чоловікові було двадцять шість, а мені двадцять три роки. було, хоч душа не хворіла, як вона там одна, і нам, що свій дах над головою і не треба негайно, вирішувати проблему із житлом.

Чоловікові з роботою пощастило. Хоча навряд чи це можна було назвати везінням. Він у ту компанію якось потрапив на практику, зміг проявити себе, до кінця вишу там безкоштовно стажувався, а вже після отримання диплома йому запропонували постійне місце із гарною зарплатою. Вчорашні випускники рідко можуть похвалитися таким.

У мене в плані кар’єри все було набагато скромніше, тому коли через деякий час після весілля дізналася, що вагітна, була щаслива. Роль бізнес-леді мене ніколи не спокушала.

Ми з чоловіком готувалися до народження дитини, батьки по обидва боки теж. Жодних передумов до того, що може щось піти не так не було. Але на дев’ятому місяці я примудрилася простоти, і дуже сильно. Тому замість природних пологів було прийнято рішення на екстрене кесарево.

Закінчилося все добре. Але через те, що кесарево було раніше терміну і на тлі моєї хвороби, вилізли деякі проблеми. Дочка була дуже неспокійною, часто плакала, не давала жодної хвилини спокою і дуже погано їла.

А я після операції, після хвороби ледве ноги тягаю. Чоловік узяв два тижні відпустки, майже все взяв на себе на той час, але два тижні мало що виправили, я ледве волочила ноги. Мої батьки також допомогти не могли. Бабуся так за мене переживала, коли все почалося, що її розбив інсульт, ледве відкачали. Вона вижила, але сама ще дуже погано рухалася, за нею потрібен був постійний догляд. Мама розривалася, але я відправляла її до бабусі. Я без мами хоч якось упораюся, а от бабуся без неї точно не впорається.

Виникає питання, де в цей час була свекруха. А свекруха була вдома зі своїм десятирічним сином. Відлучитися від нього, щоб допомогти мені, вона не вважала за потрібне. Коли чоловік уже прямим текстом попросив її приходити хоча б тричі на тиждень і допомагати мені хоча б перші місяці, свекруха влаштувала нам відповідь.

– Ваша дитина – це ваші проблеми. А ви як думали, коли народжували, що все буде, як у казці? Я вас своєю дитиною не гружу і ви мене своєю не вантажите! – Я досі пам’ятаю кожне сказане тоді слово.

Ми з чоловіком тямущі, тож по два рази повторювати не треба було. Наші так наші, самі впораємося. І ми впоралися. Не описуватиму, чого нам це коштувало, думаю, всі, хто пройшов через появу в сім’ї немовляти, особливо проблемного, самі всі уявляють.

Зі свекрухою з того часу спілкування звелося до офіціозу. Вона раз на місяць цікавилася онукою, ми до кожного свята дзвонили. Ось і все спілкування. І то чоловік вважав, що ми надто добрі й незлопамятні. Але ми виявилися дуже злопам’ятними, насправді.

За дев’ять років уже багато що змінилося. Дочка наша переросла усі свої дитячі проблеми, чоловік робить кар’єру, я теж працюю. Все у нас добре, збираємо на нову машину. Хоча у світлі останніх подій накопичувати нам ще довго.

А ось у свекрухи не такі райдужні зміни. Чоловік у неї помер, довелося їй йти на роботу, хоча у спадок вона отримала дві квартири, успішно їх здає. Молодший син пішов навчатися в університет на платне, тож мамі зараз доводиться працювати, щоб оплачувати його навчання. Виходить дорого.

Саме з приводу молодшого сина та навчання вона звернулася до нас за допомогою. Хлопець примудрився завалити сесію, тепер йому загрожує відрахування, чого свекруха дуже боїться. Тому вона вирішила, що питання з його відрахуванням можна вирішити, але варто це дуже пристойний гріш, якого в неї немає, а треба було терміново. Саме із цим питанням вона прийшла до нас.

Чоловік їй одразу сказав твердо “ні”. Свекруха так обурилася, заявила, що ми сім’я, йдеться про його рідного брата, як він може поводитися так холоднокровно. І тут чоловік просто відповів їй її ж фразою – твоя дитина – твої та проблеми. Ми ж на неї нашої дитини не вішаємо.

Тепер ми нелюди, які від рідні відвернулися у скрутну хвилину. Але не така вже хвилина і важка, тому взагалі не соромно.