Послухати свекруху, то вона весь час для нас гроші збирає: то на весілля, то на квартиру, то на декрет. Але ми жодного разу від неї допомоги не побачили

Мені, за великим рахунком, допомога від свекрухи і не потрібна, ми й самі впораємося. Але ж вона постійно тисне на жалість, як їй важко живеться, адже вона кожну зайву копійчину відкладає для нас, а сама не доїдає, не допиває і взагалі в усьому себе утискає.

Звичайно, чоловікові її шкода і він підкидає мамі грошенят, від яких вона довго й артистично відмовляється, але в результаті все одно бере, кажучи, що трохи на себе витратить, а решта на рахунок, де її великі нагромадження для нас лежать.

Тамара Сергіївна, мама мого чоловіка, дуже цікава громадянка, скажу я вам. З першого ж офіційного знайомства зі мною, як із майбутньою дружиною свого сина, вона урочисто заявила, що накопичуватиме гроші на наше весілля. Хоча ні я, ні чоловік її про це не просили, та й весілля як таке робити не збиралися.

Але мама чоловіка вмовила нас, що весілля все одно потрібне, тому воно прямо з наступної зарплати відкладатиме. Ну, хазяїн пан. Ми теж почали замислюватися про весільну урочистість. У підготовці розраховували на якусь допомогу свекрусі, але в неї постійно банк не працював, то з рахунком проблеми, то треба ще почекати, тому що зараз вона зняти не може.

Поясню – між її заявою, що вона збиратиме, і нашим весіллям було два роки. Термін нормальний, щоб щось накопичити, а якщо збирати так, як про це розповідала Тамара Сергіївна, коли вона собі від зарплати залишала тільки на комуналку і трохи на продукти, то сума там мала бути дуже вагомою.

Гаразд, весілля зіграли без допомоги мами чоловіка, яка після весілля одразу ж заявила, що раз із весіллям не вийшло, то тепер продовжуватиме збирати, але вже нам на квартиру. Питання з житлом для нас було актуальним, жили ми тоді на орендованій.

Ми з чоловіком збирали для себе самі, вирішили, що якщо батьки захочуть допомогти грошима, то потім просто в рахунок іпотеки їх покладемо і все. А свекруха співала солов’єм, як вона старанно для нас збирає гроші. При цьому не забуваючи скаржитися, яким дорогим стало життя – і ліки, і продукти, і комуналка.

Сама свекруха вигляд мала затрапезний – пальто вже потерте місцями, черевики на ладан дихають, як у гості не прийдемо – в холодильнику пусто. Тільки останній мене час і переконувало, що мама чоловіка все для нас накопичує, поки не прийшла до неї один раз без запрошення, тому що їхала від батьків і треба було від мами їй передати пирогів.

Свекруха так розгубилася, побачивши мене на порозі, що навіть не чинила опір, коли я в кухню пройшла. Просто в пакеті, крім пирогів, була ще трилітрова банка сільського молока, яке мама теж свасі передала, а свекрусі тяжкості не можна тягати.

На столі у свекрухи були і цукерки гарні, і печиво, і сир із ковбасою, мабуть, чаюкувати збиралася, а тут раптово я. Ну, я все помітила про себе, пакети залишила, і відмовившись справами швидко додому втекла. Стало зрозуміло, що концерти з порожнім холодильником у свекрухи спеціально для нас, адже ми завжди попереджаємо про візити.

Ну так ось, збирала нам свекруху на квартиру, збирала, але грошей ми від неї так і не побачили. Ні на перший внесок вона не додавала, ні потім, коли вже була взята іпотека.

– Я так дивлюся, ви й самі непогано справляєтесь. Ну, я тоді збиратиму на декрет. Зараз так дорого діти обходяться – це просто жах якийсь!

Та збирайте, люба моя Тамара Сергіївна, на що завгодно. Тільки так, щоб це не позначалося на нашій родині. А то знову почалося – зуб болить, треба до стоматолога, але до платного дорого, а до безкоштовного лише за два місяці. А вона ж збирає, зайвого не витрачає заради нас, тому на платного в неї грошей немає.

Чоловік зітхає і мало не силоміць відправляє маму лікувати зуб. Спочатку один, потім раптом другий потребує ремонту, а то скоро теж запалюватиметься. Так вона півроку ходила за наш рахунок зуби лікувати, економна моя свекруха.

У декрет я пішла два роки тому, працювала до останнього, за п’ять днів до пологів пішла у відпустку. Зате встигла закрити проект і в декрет йшла з дуже смачною премією. Та й чоловік працював і нормально отримував, тож якщо не жбурлятися грошима праворуч і ліворуч, то нам вистачало.

Свекруха, яка збирала на мій декрет, перестала про це згадувати. Тільки справлялася, як нам живеться, чула, що нормально і видавала, що тоді вона ще підзбирає гроші. Мене так підмивало раз сказати, що погано, але я розуміла, що це нічого не змінить.

Навіть у декреті свекруха продовжувала доїти сина. То три дні зітхала, що в неї телевізор зламався, потрібен новий, а звідки б у неї такі гроші, вона ж усе для нас накопичує, потім у найкращий зі світів вирушив пилосос, вона наполегливо хотіла купити віник, бо він дешевший, але все вибрати не могла, поки чоловік мамі пилосос не подарував, та й по дрібницях.

Мені це все не подобалося, звичайно, але це мама, як їй не допомогти. Сваритись через це з чоловіком я не хотіла, тим більше, що ми не голодували

За тиждень я виходжу з декрету, на роботі дуже чекають. Тому сина у платний садок, а сама на роботу. Вчора про це дізналася свекруха.

– Ой, ось і декрет скінчився! Ну я тоді онуку на навчання збиратиму буду, – заявила вона.

Я так сміялася, що аж чаєм подавилася. Ну так, а потім можна за перевіреною схемою – на весілля онуку, на квартиру онуку тощо.

– Ось ти над свекрухою смієшся, а раптом після її смерті з’ясується, що вона для вас назбирала мільйони, – сміється моя мама. Ага десять мільйонів.