Пасинок спеціально псував мою їжу, щоб його батько покинув мене

Ніколи б не подумала, що в мене будуть серйозні стосунки зі зрілим чоловіком, який виховує сина. Але доля така річ, що не варто зарікатися.

Ігор прийшов до нашої компанії близько року тому і практично одразу його перевели до мого відділу. Спочатку спілкування обмежувалося робочими темами. Не хотілося мені розкривати душу перед малознайомим колегою.

А потім розмови стали теплішими та особистішими. В мене склалося враження, що Ігоря знаю все життя. Спільні обіди перейшли у зустрічі після роботи у кафе та вилазки на природу у вихідні.

Я просто була на сьомому небі. На роботу ходила, як на свято. Інші колеги помітили зміни, але й ми з Ігорем не шифрувалися. Обидвоє вільні люди, тому маємо право крутити роман.

Через півроку Ігор виявив бажання познайомити мене зі своїм сином Артемом. Виховував він його один, тому що колишня дружина поїхала за кордон і там знайшла собі нового чоловіка. Повертатися за сином-підлітком вона не збиралася, тільки відкуповувалась щедрими подарунками кілька разів на рік. От і тягнув Ігор поодинці цей тягар. З одного боку робота, з іншого вимоглива дитина, у якої щосили йде пубертат. Просто пекельна суміш!

Знайомство пройшло спокійно, хоча Артем не виглядав задоволеним.

Яке ж було здивування, коли ми з Ігорем з’їхалися. У нього із сином була простора трикімнатна квартира. Тому я зібрала свій скарб і швиденько переїхала до коханого.

А квартирі потрібна була жіноча рука. За пару місяців навела затишок та мріяла про спільний відпочинок влітку. З Артемом у нас були рівні стосунки: він більшу частину дня був у школі та на тренуваннях. Пересікалися з ним лише ввечері. Але Ігор згладжував незграбні паузи своїм блискучим гумором.

Домашні справи здебільшого теж опинилися на мені. Але це добре. Готувати я люблю, а прибирання не забирало багато часу. Ось на кухні я прямо розгорнулася. Практично кожен день на моїх чоловіків чекав на вечерю кулінарний шедевр.

То м’ясо із травами запечу на грилі, то грибочки з картоплею в духовці. А на десерт завжди пиріг чи печиво. Ігор не скупився на компліменти:

– Роза, ну ти просто райська жінка. Без тебе б ми з Артемом давилися покупними сосисками та соєвими пельменями. Я просто захоплений твоїми талантами. Вдало я потрапив до вас у відділ і завоював твоє серце.

А Артем тільки сухо говорив «Дякую» і намагався якнайшвидше піти до своєї кімнати. Воно й зрозуміло. Підлітку ніяково слухати, як батько нахвалює іншу жінку.

А через кілька тижнів Артем став раніше приходити додому. І відразу почалися проблеми з їжею. М’ясо виявлялося пересоленим, гарнір віддавав кислотою, а тісто відмовлялося підніматися. А тут просте пюре з котлетами не можу поставити на стіл. Суцільне розчарування, а не вечеря!

Причина виявилася випадково. Я просто залишила м’ясо тулитися в  казані, а сама вибігла відповісти на телефонний дзвінок. А потім швиденько повернулася на кухню. І що я там побачила! Мій потенційний пасинок стояв над казаном і люто кидав туди сіль із приправами, до яких встиг дістатись.

– І як це розуміти, Артеме?

Підліток сердито на мене глянув і без тіні розкаяння сказав:

– А не було чого приманювати батька своїм смачним куховарством. Тепер тато зрозуміє, яка ви невміха і прожене вас звідси. Ми нормально з ним жили вдвох. А ви тут зайва!

Невдалу вечерю довелося викинути. А ввечері завести серйозну розмову з Ігорем. Йому доведеться вирішити питання із поведінкою свого сина. Дитина явно страждає, і я причина.

Краще піду назад до себе, ніж стану причиною розладу між батьком і сином. Хочеться, звісно, ​​жіночого щастя. Але протистояти підлітку та воювати з ним за увагу Ігоря мені не хочеться.