Колишній чоловік хотів зробити нашу доньку нянькою у своїй новій сімʼї

Сергій ніколи ніколи не був зразковим чоловіком та батьком. Я ж була засліплена любов’ю до нього і сподівалася змінити його, але зрештою здалася. Взяла дочку в оберемок і пішла назад до батьків.

Розійшлися ми спокійно. Все спілкування з Каріною у нього зводилося до аліментів та поздоровлень зі святами. Їх обох все влаштовувало, бо я не втручалася.

Через шість років, коли дочці виповнилося чотирнадцять, я вийшла вдруге заміж і народила сина. Каріна іноді допомагала мені, але повністю немовля я на неї ніколи не залишала.

А ще приблизно через рік ми дізналися, що Сергій одружився вдруге. І все б нічого, але йому раптом захотілося більше спілкуватися з дочкою. Нам з нею це здалося дивним, але ми вирішили, що у нової дружини зіграла жіноча солідарність. Ну, буває ж таке, правда?

Каріна була не в захваті від таких перспектив. Дуже їй не хотілося виходити з ним на контакт, але він продовжував дзвонити і кликати в гості.

– Мам, ну не міг він змінитися? – нервово запитала дочка після чергової розмови з батьком.

– Хто знає, рідна? Ти хочеш дати йому шанс? – обережно запитала я. Вона цілком могла розлютитися від такого припущення.

– Не знаю, – чесно зізналася дочка. – А ти на мене не образишся, якщо я погоджуся з ним спілкуватися?

Мені не дуже хотілося, щоб вони спілкувалися. Сергій міг бути досить різким, а Карина подібного не переносила. І все ж таки я вирішила не перешкоджати, щоб за підсумком не залишитися ворогом народу для них обох.

У день їхньої зустрічі я страшенно переживала, але все, дякувати Богу, обійшлося. Дочка повернулася в гарному настрої та сказала, що їй сподобалося в гостях у батька та його нової дружини Олени. У мене аж від серця відлягло.

Виявилося, що нова дружина Сергія вагітна і хотіла б, щоб її син спілкувався із сестрою. Він не зміг їй відмовити, тому й наважився налагодити стосунки з дочкою. Мотивація стала цілком зрозумілою.

Каріні подобалися візити до батька, щоразу вона розповідала мені, як здорово її там приймають, яка доброзичлива тітка Олена і як їй не терпиться побачити свого другого братика.

Паралельно з цим вона готувалася до закінчення дев’ятого класу і вступу в коледж, який їй сподобався. Пологи Олени припали якраз між закінченням іспитів і вступом. Дочка проводила там багато часу. Це не бентежило мене, на відміну від Сергієвого дзвінка.

Він просив мого дозволу на переїзд Каріни до нього. Мовляв, він живе ближче до коледжу, їй буде зручніше діставатися. Я резонно замітила, що у них немовля. Вночі плакати буде, вона не зможе відпочивати як слід.

І ось тут він мене вразив. Найсварливішим тоном заявив, що мені дочка вже досить допомогла, тепер його дружині потрібна допомога. Вона і народити погодилася тільки якщо він забезпечить няню дитині.

– А я що даремно платив аліменти всі ці роки? Нехай відпрацьовує. Та й освіта це не така вже й необхідність, – заявив він мені, думаючи, що має рацію.

Я здивувалася. Мені знадобився час взяти себе в руки і продовжити цю розмову.

– Вона дитина. Твоя між іншим. Як ти можеш таке казати?! – обурилася я.

– Легко. Даремно ми з Оленою чи вмощували її? Ні, звісно. Адже в тебе теж нова сім’я. Простіше без неї буде, вірно?

Я була така обурена, словами не передати. Перервала дзвінок, щоб не лякати домашніх своїм криками. Планувала написати йому повідомлення з поясненням, де він не має рації. Та й не хотіла, щоб дочка дізналася про все так. Думала, що зможу підібрати відповідні слова пізніше.

Тільки ось дочка стояла за моєю спиною. У мене досить гучний телефон, тому вона чула кожне слово. Вона була дуже засмучена, так що довелося сина відправити до бабусі і провести час особисто з нею, щоб заспокоїти.

Зрозуміло, Каріна припинила спілкуватися із батьком. Він кілька разів дзвонив їй, кликав у гості, а потім перестав. Ходить тепер, розповідає, яка вона невдячна, а я їй у всьому потураю. Нехай так, зате моя дитина залишилася в сім’ї, що любить, а не стала безкоштовною робочою силою.