Мама і свекруха ділять онуку, розповідаючи їй погано одна про одну. Заборонили обом спілкуватися з дитиною

Мама і свекруха поводяться некрасиво, і це дуже м’яко сказано. Дві ці дорослі жінки старанно налаштовують п’ятирічну дитину одна проти одної, розповідаючи їй всякі гидоти одна про одну. Нам із чоловіком теж дістається. Ми рік із цим боролися, а тепер вирішили проблему кардинально: тепер бабусі бачать онуку лише у нашій присутності, наодинці їм спілкуватися заборонено.

Чомусь наші з чоловіком мами нормально спілкувалися до народження Поліни. Чотири роки шлюбу пройшли тихо та спокійно, ми навіть разом збиралися на свята, вони й без нас іноді посиденьки влаштовували. Мене таке єднання тішило, адже немає нічого гіршого за розлад у сім’ї.

Мабуть, наврочила, інакше це не поясниш. Мама і свекруха після народження онуки як з глузду з’їхали. Постійно перетягують ковдру. Але якщо перші чотири роки життя дитини це суперництво було виключно між ними самими, то останній рік вони взагалі берегів не бачать, стали ще й дитину у свої підкилимні ігри вплутувати.

Коли від дитини починаються питання “а чому мене баба Маша не любить”, це насторожує. Починаєш питати, уточнювати, і з’ясовується, що про нелюбов баби Маші їй розповіла баба Ніна. У зворотному порядку діє така сама схема.

За розклад, хто коли бачитиме онуку, бабусі мало не бої влаштовують. Хоча ми й намагалися, щоб спілкування проходило рівномірно, але все одно вилазить це дитяче “а чому вона першу Поліну на вихідні забирає”. Хоча обидві дорослі розумні жінки.

Будь-яка добру справаубабусі супроводжують такими коментарями на адресу один одного, що хоч стій, хоч падай. Мама, наприклад, напече пиріжків для внучки, годує її і примовляє, що баба Ніна так заради внучки не розстарається, їй же начхати на улюблену дівчинку, годуватиме тільки покупною гидотою. Це все тому, що баба Ніна Поліночку не любить.

Свекруха насправді з готуванням на “ви”. Точніше, готує вона нормально, але випічка точно не її коник. Тому у своєму будинку внучку якимись різносолами власного приготування не балує. Купує всякі смаколики, але при цьому намагається, щоб ці смакоти були якщо й не корисні, то хоча б не шкідливі.

При цьому свекруха, чиє матеріальне становище краще, ніж у мами, постійно купує внучці якісь вбрання, іграшки, водить її на спектаклі чи парк розваг. Все було б чудово, якби при цьому постійно не звучало, що ось, баба Ніна внучку любить і їй заради неї нічого не шкода, а баба Маша ні копійки на Полінку не витратить, бо жадібна, а ще внучку не любить.

Свекрусі теж доводиться брати в облогу в плані подарунків, бо інакше вона остаточно збалувала б дитину. У дочки почала з’являтися погана звичка, що все, на що вона в магазині пальцем показала, має бути відразу їй куплено. А потім істерики та катання по брудній підлозі.

З дочкою поки що розмовляти марно, вона як флюгер – куди вітер дме, туди й дивиться. Прийде від однієї бабусі – один настрій, прийде від іншої – інший. Довго поки що тему нелюбові когось із бабусь вона в голові не тримає. Що останнє почула, те й говоритиме.

Ми з чоловіком пробували і окремо з мамами розмовляти, і разом їх на розмову запрошували, а що толку? Обидві надуваються, як миша на крупу, починають один одного звинувачувати, виходить пташиний базар, а не серйозна розмова.

Зрозумівши, що добром ця ситуація не вирішиться, сподіватися на їхню розсудливість, ми з чоловіком, що називається “махнули шашкою”. Тепер бабусі внучку бачать тільки в нашій присутності. гості або вони до нас.

Набридло щоразу дитині пояснювати, що обидві бабусі її люблять, а дурниці говорять не зі зла. Не хочеться Поліні розповідати, що бабусі брешуть. Все ж таки якийсь моральний авторитет вони мають зберегти в очах онуки.

Бабусі нові правила сприйняли войовничо. Пробували і шантажувати, і прикидатись через нашу жорстокість, і вмовляли, і плакали. Але ми рішення ухвалили – або спілкуються з онукою у нашій присутності, або не спілкуються зовсім.

Нам набридло з’ясовувати, хто перший почав, хто що сказав і як подивився на кого. Дорослі жінки, з дитинства давно настав час випасти, а до маразму ще далеко. Не вміють поводитися нормально – самі розхльобуватимуть.