Мама та сестра вимагають віддати на лікування племінниці все до копійки, а самі ні машину, ні дачу не продали, але “це інше”

Мама та сестра зі мною перестали спілкуватися, коли я висловила їм усе, що думаю щодо їхніх подвійних стандартів. Тепер ми з чоловіком вважаємося егоїстами, для яких абсолютно нічого не означає здоров’я дитини. Дуже цікаві звинувачення, особливо якщо зважати на те, що сестра з чоловіком так і не продали машину, а мама все ще не готова розлучитися з дачею.

Виходить, що з усієї родини заради благополуччя дитини в корж розбитись повинні тільки ми з чоловіком. Решт це не стосується. Мене дуже дратує ця політика подвійних стандартів, тож я й висловила все мамі та сестрі.

У мене є старша сестра іра. Хоч різниця у віці у нас невелика, але близькими та теплими наші стосунки не були ніколи. Занадто вона ревнувала батьків до мене після того, як я народилася. Будь-які спроби в дитинстві з нею подружитися закінчувалися для мене гучним ревом, тому що сестра тишком-нишком намагалася мене вкусити або зачепити.

Потім ми стали дорослішими, дружити між собою не намагалися, але й робити гидоти всякі перестали. Просто крутились на різних орбітах. Новини один про одного дізнавалися не один від одного, а від батьків. Особисто ми лише обмінювалися вітаннями зі святами та запрошеннями на весілля.

Заміж ми з сестрою вийшли за один рік, вона раніше. Після укладення шлюбу ми з чоловіком стали накопичувати на своє житло, а сестрі в цьому плані пощастило – її дружина вже мала квартиру.

Ми з чоловіком вирішили, що спочатку обзаведемося житлом, а потім уже думатимемо про дітей. Час у нас є, поспішати нема куди. У сестри з чоловіком такої проблеми не стояло, але вони теж не поспішали тішити маму онуками. Іра мала давню мрію – купити машину, на що вони з чоловіком і почали збирати.

Через п’ять років Іра з чоловіком накопичили на новеньку іномарку із салону, а ми з чоловіком підбиралися до своєї контрольної точки в накопиченнях. За фактом, ми давно могли взяти одну-студію з мінімальними доплатами, але ми накопичували на двійку. Хотілося один раз заморочитися з іпотекою, виплатити і забути, як страшний сон. Тому ми продовжували накопичувати, щоб надалі платіж був меншим.

Іра ж через півроку після покупки машини вирішила, що тепер уже настав час подумати і про продовження роду. У них із чоловіком якийсь час нічого не виходило, вони навіть хотіли бігти по лікарях, але потім тест показав дві смужки, а УЗД підтвердило вагітність.

Мама у нас була на вершині блаженства. Вона своїм ниттям на тему онуків дістала, принаймні мене точно.

– І вам народжувати час. Он, Іра тягнула-тягнула, а потім проблеми були, – повчально наставляла мене мама.

А ми з чоловіком у цей час якраз почали придивлятися до квартир. Поспішати не хотілося, до вибору місця проживання ми підходили дуже уважно та вдумливо.

За цей час сестра народила. І з’ясувалося, що у дитини є певні проблеми, вирішувати які доведеться довго. Там і функціональна операція, і пластична, і період відновлення загалом не на один тиждень всі ці турботи.

Звичайно, якусь частину з цього можна зробити безкоштовно, але там і черга є чимала. А щось зробити можна тільки за гроші, причому немаленькі.

Сестра вирішила, що простіше зробити все платно, так і швидше, і спокійніше. Але заковика у грошах. Іра та мама вигребли свої накопичення, але там не вистачає. Звернулися до мене по допомогу.

Ми з чоловіком подумали, зважили ситуацію та віддали частину грошей, які були призначені на перший внесок за квартиру. Вирішили, що потягнемо підвищений платіж, нічого страшного. Але сума сестру не влаштувала.

– Це все, що ви назбирали за стільки часу? – почула я обурений голос сестри, коли перевела їй частину грошей.

Тон мені не сподобався одразу, але я зробила знижку на нервовий стан та гормони. Пояснила, що всі ми віддали все, що могли, а частина, що залишилася, піде на покупку квартири. І тут такий скандал розпочався.

Спочатку в жадібності мене звинуватила сестра. А коли вона прокричала, мені передзвонила мама, яка сказала, що в такій ситуації думати про якісь матеріальні блага негарно – на кону здоров’я дитини.

Мене так розлютило, що вони обидві мені читають лекції про жадібність і відсутність співчуття, коли сестра з чоловіком щось не кинулися продавати свою майже нову іномарку. А мама не поспішає розлучитися зі своєю улюбленою дачею.

На мої претензії мати заявила, що це інше. Без машини сестрі будуть складно з дитиною пересуватись, а мама береже дачу для онуків, щоб було де повітрям дихати та фрукти-овочі їсти. Однією мені гроші нікуди дівати, я просто так їх затиснула.

Я не шкодую грошей, які віддала для племінниці. Так, вони б нам дуже стали в нагоді, але нічого, заробимо. А ось з мамою та сестрою я спілкуватися більше не хочу. Вони заламують руки, кажуть, що не знають, де взяти грошей, звинувачують мене з чоловіком у жадібності та егоїзмі, а самі навіть пальцем не ворухнули, щоб розлучитися зі своїми “улюбленими іграшками”.