Не пускаю вже сестру до квартири, щоб вона не зображала перед моїм чоловіком ідеальну господиню

Останнім часом загострилися стосунки із сестрою та мамою. Причина, як вони вважають, у моїх невиправданих наїздах на сестру. Нібито вона намагається мені допомогти, зробити як краще, а я скрізь бачу теорії змов і ображаю своїми підозрами хорошу людину. Я, звичайно, не ангел, але й від надлишку ревнощів не страждаю. Відрізнити допомогу від загравань з моїм чоловіком якось зумію.

У мене є молодша сестра Даша, їй зараз двадцять років. Мені двадцять шість, чоловікові тридцять. Що мій чоловік подобається сестрі, мені не новина. Ще коли ми тільки зустрічалися, вона вже йому очі будувала і на щось сподівалася.

Ревності як такої у мене не було… А сенс ревнувати? Якщо чоловік захоче піти, хоч ти перед ним танцюй, їй кокетувати і недалекою себе виставляти – це її особиста справа та законне право. забороняється.

Та й зараз я чоловіка до сестри не ревную, але Дашина поведінка вже починає дратувати.

З моменту нашого весілля ми з чоловіком стали жити окремо, він уже мав свою квартиру. Із народженням дитини вирішили не тягнути. А що? Квартира є, робота є, машина теж є, а всіх грошей не заробиш, від усього не застрахуєшся.

Вагітність настала швидко, але проходила несподівано складно. Постійна нудота, слабкість та сонливість майже не давали виходити з дому. Хотілося постійно спати, сили на щось не вистачало абсолютно.

Мій чоловік у побуті невибагливий, цілком може обійтися самотужки. Сам і продукти придбає, і приготує, і порядок наведе, і сорочку собі попрасує. Все-таки досвід самостійного життя для чоловіка дуже важливий.

Він ніяк не докоряв моєму “овочевому” стану, говорив, що моя головна робота – виносити здорового малюка, а з рештою він сам впоратися. Сміявся, що найближчі два роки йому все одно доведеться жити в режимі самозабезпечення, тому потрібно вже заздалегідь звикати до такого стану справ.

А Даша мабуть вирішила, що це чудова нагода, щоб показати себе у всій красі. Вона стала частим гостем у нашому домі. Свої регулярні візити вона пояснювала мені, хоча я її про це не просила. Та й допомога ця була сумнівною.

Сестра приходила після університету, щось брала з холодильника, а потім намагалася розмовляти зі мною, якщо я була в силі і настрої розмовляти, або ж сиділа в телефоні, періодично йдучи на кухню пити чай і по ходу цікавлячись, чи не хочу чогось. небудь.

Зате коли приходив мій чоловік, Даша одразу ж розвивала бурхливу діяльність. І посуд одразу мити кидалася, яку сама й набруніла за половину дня, і пропонувала допомогти з приготуванням вечері, і ще сотні інших приводів, щоб покрутитись біля чоловіка. А як у неї все з рук починає валитися, щоб можна було ефектно нахилитися, продемонструвавши достоїнства фігури… Пряма хвороба якась, не інакше.

Зазвичай він її ввічливо спрямовував або до мене, але тут Даші не сиділося, або додому, коли вона діставала його остаточно. Мені було смішно за цим спостерігати перші тижнів два, а потім така одноманітно-нав’язлива поведінка сестри почала напружувати. Я просто перестала відчиняти їй двері, даючи взнаки хворій, сплячій або кажучи, що я поїхала у справах.

Мама подзвонила мені з розмовою, що сестра на мене скривджена. Адже вона намагається бути ближче до мене, підтримувати, допомагати, а я її так ігнорують і навіть на поріг не пускаю. Мені було це слухати смішно, тим більше від мами, яка чудово бачила, як Даша постійно крутилася біля мого чоловіка.

Але я ще раз вирішила їй донести, що Даша хоче бути ближчою не до мене. Та й допомоги від неї з курячого носа, бо включається вона лише тоді, коли мій чоловік із роботи приходить і сам починає займатися справами. А до цього сестра сидить собі на дивані та займається своїми справами.

Мама обурилася, що я намовляю на сестру, і взагалі це в мене якесь помутніння на тлі вагітності. А я раніше просто не акцентувала на цьому увагу, знаходячи це навіть якоюсь забавною, але зараз мене її поведінка втомлює і дратує. А це не ті емоції, які мені зараз потрібні.

Переконати маму мені не вдалося. Вона собі вирішила, що я з ревнощів просто на порожньому місці образила сестру, яка безкорисливо витрачала свій час на допомогу мені. Сестра цю легенду всіляко підтримує.

Я попросила маму і сестру не витрачати час і сили, якщо мені знадобиться чиясь допомога, я їм про це скажу сама. А поки що не треба мені її нав’язувати.