Розлучена подруга зробила з мене няньку для її дочки, а сама бігає розважатися

Я завжди співчуваю жінкам у сімейному житті більше, ніж чоловікам. Їм все одно не зрозуміти, який тягар справ і відповідальності лежить на наших тендітних плечах.

Ще буває і сімейне життя не складеться. І в цьому випадку чоловік –  пішов на всі чотири сторони, а жінка залишається з дитиною чи навіть з декількома дітьми.

Так, наприклад, сталося з моєю подругою Мариною. Прожила вона з чоловіком у шлюбі 7 років, а потім він пішов – почало обтяжувати сімейне життя. Аліменти надсилає мінімальні, з донькою не спілкується. Ось така людина!

Я, звісно, ​​подругу підтримала:

– Марина, все, вистачить сльози лити. Плюнь ти на цього цапа. Тобі доньку треба піднімати!

– Тобі добре говорити, Аллочка. У тебе Петя який молодець! І тебе любить, і заробляє, і займається сином. А я взагалі одна лишилася! – плакала подружка.

– Ой, ну перестань. Зустрінеш ще когось, хто і до тебе, і до доньки нормально ставитиметься, а не як твій Андрій – тільки їсти, спати і по бабах бігати! – заспокоювала я її.

Маринка поступово прийшла до тями, сіла на дієту, стала виглядати просто чудово! І взяла ще додатковий підробіток вечорами – дитину треба годувати і одягати. Раз татко недолугий, вся відповідальність тепер на ній.

Я запропонувала їй у дні підробітків приводити доньку Ірочку ввечері до нас. Живемо ми не так далеко, а їй не треба буде шукати, хто за дитиною наглядить. Мати ж у подруги в селі живе, там кури та господарство, вона точно в місто до доньки не поїде.

А наш син Сергій був тільки радий компанії – він старший за Іринку на два роки, тому поки що інтереси у них приблизно загальні.

І ось уже три місяці ми живемо в такому режимі – Марина ввечері забігає, залишає Іру двічі-тричі на тиждень, а вранці забирає її та веде до школи.

Останнім часом я стала помічати, що подруга вечорами приходить дуже ошатна. Я теж на роботу збираюся ретельно, намагаюся виглядати добре, але не вечірню сукню одягати!

– Ти чого така розфуфирена ходиш вечорами на роботу? Колега там симпатичний? – жартувала я над подружкою.

– Вам, заміжнім, не зрозуміти, – відмахувалася вона

Якось одного з таких вечорів я покликала дітей вечеряти.

– Іра, ти не нудьгуєш тут у нас? А то твоя мама з цією роботою закрутилася зовсім… – сказала я, даючи дівчинці тарілку з їжею.

– А мама не працює вже два тижні, – спокійно сказала дівчинка, беручи ложку.

– Як це? Ти щось плутаєш, – відповіла я.

– Ні, не плутаю. Вона з бабусею телефоном розмовляла і сказала, що її з вечірньої роботи «виперли» – діловито пояснила Іра.

– То куди вона ходить вечорами? – здивувалася я.

Вранці я чергувала біля вікна, чекаючи на подругу. І раптом побачила, як біля нашого під’їзду загальмувала дорога іномарка. З неї вийшла Марина, а з боку водія – чоловік середніх років, з животиком, далеко не красень.

Марина обійшла автомобіль, обійняла і міцно поцілувала чоловіка. Оце так!

Я зустріла подругу, схрестивши руки на грудях:

– Це що за тип?

– Ой, а ти бачила? Так це так, знайомий! – зніяковіла подруга.

– А що ж ти мені, люба, не розповіси про підробітки… Яких більше немає? – розлютилася я.

Марина замовкла і дивилася на мене.

– Так, так, я знаю – Ірочка вчора розповідала, що тебе звільнили майже два тижні тому! – продовжила я.

– І що?

– А те, що в тебе дочка є, взагалі. Це нормально – ось так її кидати і вештатися десь? – відповіла я.

– Я не вештаюся, як ти висловилася, а нового батька їй шукаю. Потім ще дякую скаже. Що ж – мені її із собою на побачення брати? – заявила подруга.

– Роби що хочеш. Але на няньку мене перетворювати без мого відома – це перебір! І по кабаках нормального мужика не шукають! – Підсумувала я.

– Дякую за пораду, звичайно, але я розберуся сама! – Відповіла Марина, взяла дочку за руку і пішла.

А я тепер переживаю. Але повністю повісити на себе ще й турботу про Іринку, поки її мати розважається, я теж не готова. У мене своїх справ до горла! Зрозуміло, що у скрутний момент треба було допомогти, а зараз Марина вже не в кризі!

Адже дитині не пощастило – і батько пішов, і мати гуляє. Але доглядати дівчинку я не перестану, щоб подруга дурниць не накоїв. Просто робити з мене добродушну недалеку жінку більше не дозволю.