Поїхали у відпустку до свекрухи з добрими подарунками, а вона грошей за проживання з нас вимагала

Моя свекруха Тетяна Павлівна давно розлучена, після одруження сина довго жила одна. Очевидно, одній їй було важко і нудно, ось і вирішила знайти другу половинку.

Років п’ять тому вона відпочивала на морі, де познайомилася з добрим чоловіком. Сергій Іванович був удівцем і теж втомився від самотності. Вони побралися, свекруха переїхала жити до чоловіка.

Моя свекруха – жінка з темпераментом. І мені, і чоловікові часом бувало з нею складно – такий собі командир у спідниці. Все має бути так, як вона сказала. І Боже борони з нею сперечатися!

Дядько Сергій нам дуже сподобався. Добрий і товариський, він якось одразу став для нас близькою та рідною людиною. Та й мама Таня поряд з ним стала набагато м’якшою.

Знайти роботу у невеликому селищі, куди вона переїхала, виявилося непросто. Тому свекруха жила за гроші, перераховані квартирантами за оренду її квартири. Її чоловік також не працював, але отримував пенсію.

Загалом жили вони досить скромно. Щоправда, влітку іноді виходило підзаробити, здаючи житло відпочиваючим.

Втім, бажаючих жити у селі, де не було ані розваг, ані облаштованого пляжу було небагато. Ну а любителі дикого відпочинку найчастіше жили у наметах.

Цього літа ми з чоловіком та дітьми вирішили поїхати на два тижні в гості до бабусі та її чоловіка. Вже більше року з рідними не бачилися, вирішили – і відпочинемо на морі, та з близькими людьми поспілкуємось.

Нам не хотілося бути комусь у тягар, тому заздалегідь зателефонували свекрусі і запитали, як вона ставиться до нашого приїзду. Отримавши її згоду, почали збиратися у відпустку.

Знаючи, що мама чоловіка з чоловіком живуть небагато, вирішили привезти хороші подарунки. Свекруха скаржилася, що її стара пральна машинка, ще активаторного типу, зламалася. А прати руками з її хворою спиною важко.

Поїхали до магазину побутової техніки та купили відмінну стиралку-автомат. Самсунг останньої моделі з купою функцій взяли для мами, а потужну бензинову газонокосарку вибрали для дядька Сергія.

Звісно, ​​грошей витратили чимало, плюс купу інших подарунків вибрали. Звісно, ​​віддали майже все, що відкладали на відпустку. Але ж можна хоча б раз на рік порадувати наших старих людей!

Приїхавши до них, заїхали до великого супермаркету, завантажили весь багажник продуктами. І у чудовому настрої приїхали нарешті до селища, де збиралися провести найближчі два тижні.

Наші подарунки свекрусі та її чоловікові дуже сподобалися. Пралку того ж дня підключили та випробували. А газонокосарку трохи згодом.

Ми оселилися в будинку свекрухи. Нам із чоловіком виділили зал, а дітям – невелику кімнатку поряд.

Перші кілька днів біля моря пройшли у безтурботному відпочинку. Ми купалися, засмагали, а вечорами збиралися в альтанці за накритим столом всією родиною і весело спілкувалися.

Одного з таких вечорів мобільний свекрухи задзвонив. Вона поговорила, відповіла комусь, що порадиться з чоловіком і передзвонить, а потім пішла з Сергієм у будинок і про щось довго з ним шушукалася.

Коли вони повернулися в альтанку, з їхніх облич ми зрозуміли, що на нас чекають не надто приємні новини. Так і сталося.

Свекруха сказала, що якась сім’я, яка відпочивала у них минулого року, завтра приїжджає. Хотіли б зупинитися знову в них, тому нам із чоловіком просто зараз потрібно зібрати свої речі та переїхати до літньої кухні.

Ми здивовано переглянулися. Але там навіть шафи немає, та й маленький старий диван на ладан дихає. До того ж, ми одна сім’я, а нас переселяють через зовсім чужих людей?

Свекруха вирішила нас поквапити:

– Ходімо, діти! Вже пізно, а мені ще прибратися в кімнаті треба. Наталю, сподіваюся, ти мені допоможеш?

Ну, це вже надто! Мало того, що нас виганяють. Ще я й допомагати мушу?

Обурено сказала свекрусі, що ми приїхали в гості, розраховуючи жити в нормальних умовах, а не тулитися незрозуміло де. До того ж, на відміну від обожнюваних відпочиваючих, свій приїзд ми з нею обговорювали заздалегідь.

Мати чоловіка спокійно відповіла:

– Дитинко, в нас тут літо зиму годує. Чому ми маємо відмовлятися від можливості підзаробити? Ви й так цілими днями на морі, то яка вам різниця, де переночувати?

Сергій Іванович мовчав, а мій чоловік, бачачи, що суперечка між його улюбленими жінками набирає обертів, примирливо сказав:

– Не сперечайтесь, будь ласка! Щоб не сваритись, я оплачу наше проживання. Ну а та сімʼя може зупинитися у ваших сусідів.

Залишок відпустки був зіпсований. Ми залишилися жити у тій самій кімнаті, де й раніше. А чоловік віддав матері гроші, які вона втратила за ці два тижні.

Я розумію, чоловік не хотів скандалу. А ось свекруха вчинила некрасиво. До того ж, після того, як прийняла від нас дорогі подарунки.

Зі свекрухою до від’їзду майже не розмовляла. І взагалі з цим жадібним стервом спілкуватися більше не планую. Та й її чоловік Сергій добрий. Міг би і сказати коханій, що вона неправа.

Мій чоловік мого обурення не поділяє. Жаліє маму, мовляв, не від хорошого життя вона так вчинила, злидні змусили. Ну а я з ним категорично не погоджуюся! Краще б чоловік подумав, за які гроші ми дітей до школи одягати-взувати після його широкого жесту будемо!