Довго вирощувала рідкісні троянди, а чоловік без мого дозволу просто зірвав їх для букета сусідці
Мені дуже подобається доглядати за своїм садом. Найцікавіше це прийшло до мене з віком. Раніше я з подивом дивилася на моїх подружок, які люблять займатися садом та городом. Не розуміла, що в цьому може бути цікаве.
Все змінилося, коли ми з чоловіком почали жити у приватному будинку. По-перше, на природі набагато спокійніше і хочеться проводити надворі більше часу. Особливо навесні, коли природа буквально оживає. По-друге, коли з’являється своя територія, хочеться її якось удосконалювати.
І я вирішила, що хочу займатися квітами. Взагалі, я перепробувала багато чого вирощувати і зараз розводжу різні квіти, але моя пристрасть – це троянди.
То був дуже довгий і тернистий шлях. Оскільки раніше я нічим не займалася, перші роки у мене нічого не виходило.
Я підписалася на купу тематичних форумів, купувала різні книги, експериментувала з сортами, добривами та іншим. І лише за кілька років у мене стало більш-менш виходити.
Чоловік якось сказав мені:
– Ось далося тобі в саду цілими днями поратися! Могла б просто зі мною лежати на дивані та дивитись серіал.
– Ти не розумієш, – пробувала пояснити йому я. – Це моя пристрасть, моє хобі, справа, де я відпочиваю всією душею.
– Засуджувати не буду, але це мені зовсім не близько, – чесно відповів чоловік.
Загалом зараз мої троянди – це справжня прикраса будинку, яким я дуже пишаюся.
Коли до нас приїжджають гості, вони завжди захоплюються моїми квітами. Сусідки по дачі теж часто питають, як такі виростити і чим їх треба удобрювати.
А ось мій чоловік, як виявилося, навіть не замислювався, скільки сил і праці я вкладаю в троянди.
Якось я повернулася додому і побачила, що більшої частини моїх квітів немає. Вони просто зрізані під корінь грубим чином. По-моєму, я тоді так заволала, що на мій крик із дому вибіг чоловік.
– Що трапилося? – перелякано спитав він.
– Троянди! – закричала я. – Хтось заліз до нас на територію та вкрав мої квіти!
Чоловік якось дивно зам’явся.
– А ти чому нічого не помітив? – запитала я у нього. – Де ти був? Вони тут не за дві хвилини цей вандалізм влаштували.
– Та що ти так кричиш, – сказав чоловік. – Подумаєш, квіти. Це ж не будинок обікрали.
Тут у мене виникли деякі підозри. Я притиснула чоловіка до стіни і вимагала розповісти мені всю правду. І тут він у всьому зізнався.
Виявляється, доки мене не було вдома, до чоловіка у гості зайшла молода сусідка. Вона сказала, що збирається на день народження до подруги, і їй терміново потрібен букет. А у нас найближчий квітковий магазин за десять кілометрів.
І тому чи не можна зірвати кілька квіточок у нашому чудовому саду? І чоловік, замість того, щоб подзвонити мені та запитати, які квіти можна зрізати, вирішив взяти ініціативу до своїх рук. Він сам дав їй у руки ножиці та щедро запропонував вибрати все, що хочеться. І ця мадам, звісно, зрізала майже всі мої троянди!
Найкрасивіші та найпишніші. Я думаю, букет там у неї вийшов завбільшки з колесо від камаза.
З чоловіком я посварилася в пух і порох. При цьому він так і не зрозумів, у чому проблема. Для нього це просто, начебто ці троянди у нас замість бур’янів росли!
Після цього я наступного дня пішла до сусідки, щоб з’ясувати стосунки з нею. Вона вдала, що нічого не розуміє. Що мій чоловік їй дозволив, і вона не знала, що не можна.
– А невже незрозуміло, що квіти не мій чоловік вирощує? – запитала я. – І тобі самій на думку не спадало, що троянди у мене перед будинком не для того ростуть, щоб їх просто так зрізати на букети будь-кому?
В результаті сусідка на мене образилася, і чоловік також. Але я не хочу з ними розмовляти. І не знаю, як заспокоїтись, бо збитки складно буде заповнити.