– У мами такий характер, треба просто змиритися, – радить чоловік. А я не хочу миритися з хамством!

Мені до чортиків набридла свекруха. Та й ставлення чоловіка до всієї ситуації викликає закономірні питання. Його спокій ще більше дратує.

Свекруха у мене – рідкісне хамло. Спочатку наговорить гидот, а через п’ять хвилин уже спілкуватиметься, як ні в чому не бувало. А я не можу. Я не звикла мило спілкуватися з людиною, яка щойно вилила на мене відро помиїв. Мені з такою людиною взагалі спілкуватися не хочеться, ніколи, нізащо.

Зі свекрухою такі казуси відбуваються регулярно. Вона налетить, нахамить і далі побіжить, щоб через п’ять хвилин вдавати, що нічого особливого не сталося.

Я одружена вже третій рік, але для мене така поведінка все одно неприйнятна. Ну ось така безглузда я вродилась: не подобається мені, коли хамлять, що вдієш!

Почалося це одразу після весілля. До нього Світлана Аркадіївна поводилася стримано і свою справжню сутність не демонструвала, тому після весілля на мене чекав сюрприз.

Ми весілля взагалі хотіли зробити суто символічним, але батьки встали дибки, їм хотілося закотити бенкет на весь світ, а всі наші докази, що краще гроші витратити на щось корисніше, не сприймались.

Щоб не лаятись відразу з натовпом рідні, ми з чоловіком просто погодилися і пливли за течією, батьки бралися все організувати самі. Тож весілля гуляли два дні.

Перший пройшов у РАЦСі та ресторані, а другий уже у вужчому сімейному колі, на дачі у свекрух. Ось там мені вперше і відкрилося, що моя свекруха хамка.

Ми приїхали допомагати з приготуваннями, чоловік пішов до батька, той топив лазню, а я пішла до свекрухи, де мене відразу ж спантеличили.

Світлана Аркадіївна той ще керівник, чітко поставити завдання вона не може, тому одразу насипала купу завдань і кудись помчала.

Я подумала і почала виконувати те, що робити, щоб точно встигнути до приїзду гостей. Вирішила порізати моркву та цибулю на плов Але свекруха це не влаштувало.

– Ти зовсім неделека? Дав Бог у невістки! Ти чого за моркву схопилася? Потрібно салат спочатку порізати! – накричала на мене мама чоловіка і помчала, залишивши мене в шоці.

Потрясла головою, виникло бажання просто розвернутися і поїхати, відклала моркву і стала різати салат, за який свекруха так переживала.

– А моркву хто дорізатиме? Плов час ставити, а ти ще моркву не дорізала! І хто так помідори ріже? Та що ж ти за така?! – знову прибігла кричати свекруха.

Я жбурнула ножа на стіл і пішла кудись у бік чоловіка. У вухах шуміло, а всі сили йшли, щоб просто не відповісти свекрусі в її манері.  Чоловіка я знайшла вже на межі істерики. Він мене вислухав, заспокоїв, потім сказав, що на маму іноді знаходить, треба просто не звертати уваги.

– Ти куди втекла? Я тут одна! Давай дорізай салат швидше, – зустріла мене свекруха, як ні в чому не бувало, коли чоловік привів мене назад до кухні.

Говорила свекруха без агресії та наїздів, тому я змусила себе заспокоїтись і не псувати майбутній захід. Для себе вирішила, що просто Світлана Аркадіївна була на нервах, і понесло її. Подальше життя показало, що це в неї така манера спілкування. Обхамити, а потім спілкуватися, начебто так і треба. І всі у сім’ї до цього звикли.

– У мами такий характер, треба просто упокоритися, – радить мені чоловік.

Я намагалася з цим змиритися, не звертати уваги, вдавати, що її слова до мене не відносяться, але все це не для мене. Я не звикла до такого спілкування, не хочу вислуховувати таке про себе.

Так, свекруха всім хамить, вона і синові може, але якщо решту це влаштовує, то мене ні.

Хамити у відповідь я не буду, не хочу опускатися до того ж рівня. Мені простіше просто не спілкуватися з нею. Я чоловікові сказала, що тепер він до батьків їздить сам, а на нашій території вони взагалі не з’являються.

– Ти перегинаєш палицю, мама це говорить не зі зла, просто такий характер, – хмуриться чоловік.

Та начхати мені, як вона своє хамство виправдовує. Або так, або розлучення. Я не хочу далі терпіти цю неприємну людину.