Хочу нормального пенсійного життя: телевізор у кріслі дивитися, плюшки жувати та цибулю вирощувати

Мій пенсійний вік підкрався непомітно. Я б ще працювала – і гроші капає, та й з колективом шкода розлучатися. Але настав час давати дорогу молодим, от я і наважилася піти на пенсію.

Зізнаюся, дещо мене лякало. Я людина активна та діяльна. У нашому офісі саме я займалася збиранням грошей та покупкою подарунків для співробітників-іменинників. На мене покладалися всі завдання, пов’язані із проведенням корпоративних заходів.

Окрім основних обов’язків, я завжди виконувала якісь додаткові функції. І стінгазети малювала, і конкурси для начальства вигадувала. Жодної хвилини вільної не було! Тому і гарну форму, і ясність розуму зберегла.

Дивилася я на свою сусідку Зінаїду, котра вийшла на пенсію два роки тому. Вона кілограмів десять набрала, перестала фарбуватися, задишка з’явилася. Цілими днями сидить телевізор дивиться і плюшки поїдає.

Або ось моя подруга Алла. Раніше ходила на роботу, гарна та підтягнута. У вихідні їздила на дачу, городом займалася. Іноді діти онука їй підкидали п’ятирічного на виховання. Цікавилася Алла театром, музеями, читала книжки.

А на пенсії вона на дачу повністю переїхала. Всі розмови та думки лише про гній, помідори та турнепс. Онук переїхав до бабусі на повний пансіон. А донька, радісна, що мати тепер на пенсії, ще одну дитину народила. Малу потім теж почала до бабки спихати.

Змінилася Алла неймовірно, від краси та підтягнутості нічого не залишилося. І поговорити з нею нема про що стало. Я їй про Кафку, вона мені про кашку, я їй про Лук’яненка, вона мені про цибулю.

Не хотілося мені на клушу перетворюватися на пенсії. Хоча перший тиждень заслуженого відпочинку я відчувала радість. Втомилася таки, не ті вже роки.

Однак першого дня мого вільного життя знайома запросила мене в невеликий похід. Каже, всі там будуть нашого віку, особливої ​​підготовки не потрібно. Хоча спати у наметах. Штани, каже ватяні, не забудь, щоб якийсь ревматизм не загострився.

Чудовим був похід. Повернулася додому щаслива, сотню фотографій за тиждень зробила. Два кілограми скинула, краса ж!

Ось, гадаю, заслужила я тиждень відпочинку. І навіть якщо це буде чай із плюшками, як у Зінаїди, і серіал якийсь, так я цьому тільки рада.

Проте я не встигла ноги витягнути, як сестра подзвонила. Щось тараторить, захекалася вся. Каже, путівка пропадає. Взяли гарячу за копійчаною ціною з приятелькою. А вона до лікарні потрапила із переломом. Виручай, каже!

А я подумала, що гріх відмовлятись від можливості відпочити в краях заморських. Та ще й так дешево. Ось і поїхала я з сестрицею на два тижні на море. І плавала, і визначні пам’ятки оглядала.

Тур був економічний, шведський стіл не передбачався. Так це ж чудово! Приїхала додому, на вагах ще мінус кіло.

Ну, тепер, думаю, точно маю я право на плюшки і серіал. Але не тут було. Наступного ранку дзвонить мені дочка. Вона у Києві живе.

– Я вагітна, мам, почуваюся добре. А Андрюха мій у відрядження поїхав. Тривожиться мене залишати одну. Каже, тещу викликай, – сказала донька.

Рада я була до божевілля, що скоро внучок чи внучка в мене будуть. І хоча нагулялася я цікавими місцями вдосталь, але від Києва і допомоги доньки відмовлятися не збиралася.

І провела я цілий місяць із моєю красунею. Ох, і жваві ці вагітні. Скрізь водила мене, і музеями, і театрами, та й просто парками. А ще притягла мене до аквапарку. Сама бережеться, а мене пенсіонерку відправила.

Політала я з гірок від душі. Там же вікові обмежувачі – з 12 років, з 14 років. А ось що старше 60 не можна, то цього ніде не написано було. Дочка «ловила» мене з фотоапаратом і реготала нестримно.

За місяць повернувся зять, і я поїхала додому. Так, думаю, не так я собі життя на пенсії уявляла. Активності тут хоч греблю гати. Я ще ніколи такою стрункою не була, як після перших двох пенсійних місяців!

І ось сіла я у зручне крісло, включила «Хюррем Султан» улюблений, чай собі налила. П’ю та печивом закушую. Чую – телефон дзвонить.

Подивилася я на нього і стала трубку брати. Не хочу нікуди. Дайте мені пожити нормальним пенсійним життям – телевізор дивитися, цибулю вирощувати та молодь на лавці обговорювати!