– Влаштовуйтесь в клінінг! – сказала я на нервах свекрусі, а вона несподівано скористалася моєю порадою

Моя свекруха – акуратистка до мозку кісток. Її речі завжди ідеально чисті та відпрасовані, волосся зібране в акуратний хвіст або пучок. І таке саме ставлення поширюється додому.

Ніде ні порошинки, ні цятки. Предмети стоять або лежать дуже рівно, начебто по лінійці. Вдома у свекрухи мені було страшно не те, що сідати – я ж могла ненароком зіпсувати оббивку своєю п’ятою точкою – а й просто дихати.

Раптом від мого дихання вікно помутнішає? Чоловік і свекор, будучи звичними, поводилися розслабленіше, але теж були насторожі.

Тому що свекруха починала нервово щось виправляти чи терти, коли створений нею фен-шуй хоч трохи порушувався. Ситуація збільшилася з народженням у нас сина. Адже дитина та порядок – майже слова-антоніми.

Мама чоловіка ніби взагалі перестала випускати з рук ганчірку, коли ми повним складом приходили до гостей. Але це, як я зрозуміла нещодавно, були квіточки.

Ця проблема вирішилася відносно легко. Ми стали відзначати свята або на нейтральній території, або звали свекрухи до себе. Звичайно, посиденьки у нас також були деяким випробуванням. Я не відверта нечупара, але й не перфекціоністка. А тому лад у мене не був ідеальним.

Свекруха це помічала. І то підтискала губи, то ненароком давала поради щодо наведення чистоти. Але це було легко пережити, оскільки такі візити не були частими, та й мама чоловіка не господарювала у нас, незважаючи на невдоволення нашою ситуацією.

Одне слово, можна було спокійно жити. Все змінилося півроку тому, коли свекруха вийшла на пенсію. Не знаю, як, але вона за свого маніакального потягу до чистоти встигала ще й працювати.

І з виходом на заслужений відпочинок полізли ягідки. Якоїсь миті вона зрозуміла, що їх зі свекром дім довела до досконалості, і взялася за наш.

Варто було помітити в нас якийсь огріх у вигляді непрасованого кухонного рушника, крапельки соку на стільниці та інших подібних дрібниць, вона відразу кидалася це виправляти.

Хоча їй усі казали, що вона гість, а тому не варто турбуватися. Але ні, все одно бралася за ганчірки та праску, ще й нотації мені читала. Дякую, що по шафах не лазила.

Втім, у мене і без цього одного разу здали нерви. Коли мати чоловіка в черговий раз змахнула звідкись порошинку і відчитала мене за безгосподарність, я випалила в серцях:

– Влаштовуйтесь в клінінг! Бачу, вам нема куди подіти сили, а так хоч користь буде. У нас наводити свої порядки не треба! Самі впораємося!

Свекруха тоді дуже образилася на мене і кулею вискочила з нашого будинку. Свекор, явно втомлений від бзика своєї дружини, кинув на мене співчутливий погляд і побіг за нею.

І чоловік нічого не сказав, ніяк не прокоментував той скандал. Він зайняв нейтральну позицію, не захотівши сваритися ні з мамою, ні зі мною. І продовжив далі спілкуватися з матір’ю так, ніби нічого не сталося.

Я не заперечувала. Мама є мама, хай і з такими закидонами. Головне, що я була позбавлена ​​необхідності вислуховувати її причіпки і терпіти втручання в наш побут. А після останнього візиту до рідних чоловік прийшов із несподіваною новиною.

– Схоже, мама слідує твоїй пораді, – загадково промовив він.

– Якій? – здивовано запитала я, що чоловік має на увазі.

– Пам’ятаєш, ти тоді мамі сказала про клінінг? – делікатно нагадав чоловік про нашу гучну сварку.

А потім розповів, що його мати вже два місяці дійсно підробляє в одній такій конторі. Бере кілька замовлень на тиждень і так добре виконує їх, що деякі клієнти навіть дають чайові.

– Тож тепер мама знову при справі, – ділився чоловік радістю за свою маму.

– Але я тоді зі злості ляпнула про клінінг, та й твоя мама образилася. Чому ж вона точно виконала мої слова? – вразилася я.

Виявилося, що це здебільшого простий збіг обставин. Свекруха та її чоловік вирішили зробити деяку велику покупку, але із зарплати свекра та пенсії свекрухи відкладати довелося б довго.

А у свого сина вони не захотіли брати гроші. Мовляв, краще машину свою полагодь, зуби підлікувати онукові гуртки оплати.

В результаті свекруха задумалася про підробіток і почала розпитувати знайомих. Одна з приятельок, власне, привела її до клінінгової компанії. Виходить, я тут майже ні до чого. Це лише збіг.

– А чи це просто так збіглося? Мені здається, мама все ж таки розмірковувала над твоїми словами, – сказав чоловік з хитрим прищуром.

– Звідки такі висновки? – знову здивувалася я.

– Бо мама більше не робить зневажливе обличчя, коли я згадую тебе. Сьогодні навіть сама запитала, як ти поживаєш, – в котрий раз здивував мене коханий.

Здається, наш зі свекрухою конфлікт дуже скоро буде вичерпано. Хоч чоловік і не показує емоцій, але я впевнена, що його в глибині душі зачіпали ці контри.

Мабуть, треба запросити його батьків кудись на знак примирення, краще в кафе. До нас додому я поки що боюся їх звати. Хоч свекруха і знайшла собі оплачуване заняття до душі, але я боюся, що в неї залишаться сили на волонтерське прибирання у нашій квартирі.