Батьки вимагають онуків, хоча матеріальне становище у нас у сім’ї просто жахливе

Ми з Антоном одружені вже п’ять років. В нас звичайна середньостатистична сім’я. Я люблю свого чоловіка, і він мене наче теж. Звичайно, сваримося, але не більше ніж будь-яка інша пара.

І начебто все не так погано, але становище затьмарює те, що у мого чоловіка токсична сім’я, яка має на нас вплив. Справа в тому, що у Антона дуже владні батьки. Особливо мама. І вона постійно тисне на нас, вимагаючи, щоб ми швидше народжували їй онуків.

А ми з чоловіком вважаємо, що зараз зовсім не час заводити дітей. У мене середня зарплата, якої раніше, коли я жила одна, вистачало на оренду квартири, їжу, і найпростіші побутові потреби.

На якісь покупки на кшталт телефону, пуховика та іншого вже треба було брати розстрочку чи ретельно економити. Можливо, мене підвищать, але не раніше, ніж за кілька років. Та й тоді моя зарплата побільшає відсотків на двадцять максимум.

Я вже давно думаю про те, що добре було б пройти якесь навчання та змінити професію, але й тут є свої складнощі. По-перше, за це навчання треба буде платити. По-друге, я не зможу працювати і приносити гроші в сім’ю, поки вчуся. По-третє, не факт, що я швидко знайду нову роботу, і що багато отримуватиму. Особливо спочатку.

Антон заробляє більше за мене. Але все одно цього вистачає лише, щоб покривати наші первинні потреби.

Ми живемо досить ощадливо і ще намагаємося трохи відкладати. І якщо продовжимо, то за кілька років зберемо на первинний внесок по іпотеці. Загалом зараз дитина зруйнує наш і без того тендітний сімейний бюджет.

Але свекруха цього не розуміє! Найстрашніше, що вона має важіль тиску на нас. Тому що ми живемо у квартирі, яка належить батькам Антона. І ось останнім часом свекруха вже відкрито почала говорити, що якщо ми не заводитимемо дитину, вона нас виселить.

Тоді нам доведеться винаймати житло, і на початковий внесок на власну квартиру ми точно не накопичимо. Звичайно, можна піддатися на вмовляння батьків, завести дитину та продовжити жити у їхній квартирі.

Але тоді вийде, що в них буде ще більше можливостей впливати на нас. А я цього не хочу! Тому що Антон має старшу сестру, у якої вже двоє дітей. І я бачу, як сильно свекруха дозволяє собі втручатися у життя своєї дорослої дочки.

Справа в тому, що Таня – сестра Антона – та її чоловік перебувають не в дуже хорошому матеріальному становищі. Заробляють вони, напевно, приблизно як ми, але із двома дітьми прожити на цю суму складніше.

А батьки Тані та Антона регулярно допомагають їм грошима. Але не просто так. Натомість на матеріальну допомогу Таня змушена погоджуватися на всі умови матері. Наприклад, вони з чоловіком не збиралися відзначати день народження молодшої дитини з розмахом.

А потім я дізналася від Антона, що нас раптово запросили до кафе на свято.

– У них, начебто, грошей особливо немає, – здивувалася я. – З чого раптом передумали?

– Тому що наші мама з татом так вирішили, – відповів Антон так, ніби це все пояснювало.

Власне, я все зрозуміла. І взагалі, помітила, що Таня робить все, що їй скаже мама. Аж до того, що свекруха вказує їй, як фарбуватись, що носити, які страви готувати для новорічного столу.

Звісно, ​​я такого для себе не хочу. І розумію, що ми з Антоном теж опинилися у безвихідній ситуації. Що не роби – ми або житимемо гірше, або потрапимо під вплив свекрухи.

Можна з’їхати з цієї квартири, і тоді ми не залежатимемо від них. Але в цьому випадку всі гроші, які ми заробляємо, будуть йти на оренду житла. А якщо залишатися у квартирі, то доведеться народжувати дитину.