– Вижени квартирантів і пусти нас на квартиру, – зажадала сестра мого чоловіка

Я була єдиною дитиною в сім’ї, тому ніхто не здивувався, коли мені дісталося одразу дві квартири: одна після бабусі з дідусем, а інша після батьків, які пішли не так давно.

Загалом, коли я зустріла Валеру, була завидною нареченою, і його рідні прийняли мене дуже прихильно.

З того часу минуло вже вісім років. Весь цей час ми живемо з чоловіком та двома дітьми у бабусиній квартирі. Вона трикімнатна, і нам її цілком вистачає. У нас хороший спальний район із розвиненою інфраструктурою та всім, що потрібно для життя. Поруч є затишний сквер та навіть скейт-парк.

А ось квартира батьків знаходиться далеко від нас, майже в центрі. Спочатку у нас була думка продати її, але потім ми вирішили, що житло краще здавати, тим більше, що зовсім поряд з ним знаходяться відразу два університети, а отже, воно буде дуже затребуваним.

Так ми зробили. Щоправда, із деякою поправкою. Олена, старша сестра Валери, якраз на той час розлучилася з першим чоловіком і була змушена шукати житло.

Олену, якщо чесно, я завжди недолюблювала, а от маленького Артемка пошкодувала. Малюкові було лише три роки, і я не хотіла, щоб він опинився на вулиці.

Але через півроку від моєї жалості не залишилося й сліду. По-перше, Олена не платила за квартиру і нагромадила купу боргів, хоча ми одразу застерігали, що орендну плату я від неї не вимагаю, а от квартплату вносити треба. По-друге, Артем, як будь-яка маленька некерована дитина, повністю розніс її, зіпсувавши все, що тільки можна.

Якось, зазирнувши до них за якоюсь потребою, я жахнулася і все висловила чоловікові. Він обіцяв поговорити з сестрою та вимагати від неї сплати боргів.

Олена, ридаючи, сказала, що вона не має коштів і вона ледве зводить кінці з кінцями. Валера тут же розтанув і тишком-нишком від мене сплатив усе сам, зрозуміло, взявши гроші з нашої заначки

Дізналася я про це через кілька тижнів. А ось те, що Олена затопила сусідів знизу, мені повідомили одразу.

Терпець мій урвався, і я зажадала від Олени, щоб протягом доби вона звільнила квартиру. Як не дивно, свекор і свекруха стали на мій бік, хоча робити ремонт та оплачувати збитки сусідам нам не допомогли.

Довго розповідати, через що ми пройшли з чоловіком, скажу тільки, що мало не розлучилися, адже саме тоді я дізналася, що Валера покривав свою сестру.

Ну і ремонт сам по собі мало кого зближує, тим більше, що я хотіла зробити один раз і якісно, ​​а Валера вважав, що нам треба економити на всьому.

Як би там не було, ремонт був закінчений, і я розмістила оголошення про оренду на тривалий термін. Мені пощастило. Буквально наступного дня мені зателефонувала сімейна пара, цілком пристойні люди, причому чоловік – професор в університеті, а його дружина працює там же у бухгалтерії.

Минув час. Олена, з якою я таки помирилася, встигла знову вийти заміж, народити другу дитину і завагітніти третьою.

Перипетії її особистого життя мене хвилювали мало, я знала все лише загальних рисах. Але вона з’явилася до нас у гості і почала розповідати, як важко їй зараз живеться.

– Міша не працює, живемо виключно на дитячу допомогу. Батьки ще допомагають, дякую їм. Небагато, звичайно, і в основному продуктами. А так нам дуже важко. Уявіть, в однушці тулимося вчотирьох, а тут ще до осені дочка з’явиться. Вам добре, у таких хоромах…

Я одразу напружилася, бо одразу здогадалася, до чого вона хилить, але вдала, що нічого розумію. Ось тільки Олена так просто від задуманого ніколи не відступала і спитала мене без сорома сумління, чи не збираюся я міняти квартирантів.

-А Чого б мені їх змінювати? – Здивувалася я. – Вони молодці, до квартири доглядають, навіть купують туди щось. І оплачують усі вчасно.

-Ти ніби не чуєш, – розсердилася Олена. – Я – твоя родичка, у мене проблеми. А в тебе квартира простоює просто так. Нам би твоєї двійки цілком вистачило, тим більше там така шикарна лоджія. І взагалі, я не прошу тебе подарувати нам її. Просто пусти пожити, та й годі.

-Вибач, – я теж вирішила відповісти прямо. – Я не заради тебе виселятиму людей, які живуть уже давно і ще на два роки внесли оплату вперед. Крім того, після того, як ти пожила там, ми довго не могли навести там порядок.

-Ну і подавись ти своєю квартирою! – Скипіла Альона і пішла, грюкнувши дверима.

Потім були дзвінки від свекрух та інших родичів, які дорікали мені за черствість. Я не виправдовувалася і не вибачалася. А ще порадила їм пустити Олену до себе.