Сестра з сім’єю в гості напросилася, а виявилося, що я їх ще й розважати власним коштом мала

Мама мені тут дзвонила з претензіями. Виявилося, що я мала сестру з її сімейством не тільки в себе розмістити і вигулювати, але ще й розважати власним коштом. А як інакше – вони ж із дітками в гості приїхали. Але я їх у гості не кликала, вони самі напросились.

Я одразу після школи поїхала вчитися до cтолиці, а потім у столиці й лишилася. Знайшла роботу, шикувалася в життя мегаполісу. Два роки тому змогла взяти в іпотеку невелику однушку. На околиці, в іпотеку, натомість свою.

Сестра ж залишилася у нашому рідному місті. Теж здобула вищу освіту, але жодного дня поки не працювала, все за декретами. Містить сім’ю чоловік та батьки з обох боків.

Вона хоч і молодша за мене на три роки, п’ять років тому вийшла заміж. Нині у них із чоловіком двоє дітей – старшому п’ять років, а молодшому два роки. Обидва хлопчики.

Поки я не влізла в іпотеку, мама часто мене просила допомагати сім’ї сестри матеріально. У столиці ж усі отримують мільйони. А я на той момент жила в орендованій кімнаті і працювала як проклята, щоб назбирати на іпотеку. Спонсування сім’ї молодшої сестри до мого бюджету не містилося.

– Ось і далася тобі ця столиця! Живеш чорт зна де, весь час, як не спитай, працюєш, а допомогти сестрі грошей немає! Або ти брешеш і просто не хочеш допомагати, – говорила мама при кожному телефонному дзвінку.

Інформацію про те, що я збираю на іпотеку, вона регулярно пропускала повз вуха. А що мені ще залишалося робити, якщо квартиру, яка мамі дісталася від бабусі, мама записала на сестру – у неї ж дитина та сім’я, а я там десь у столиці.

– Ну і продали б ми квартиру, віддали тобі половину грошей, то за вашими столичними мірками це крапля в морі. І ти квартиру не купила б, і сестра без житла залишилася. А так хоч вона при квартирі. Тобі що, ні кошеня, ні дитини, – пояснила свою позицію мама.

Я тоді на неї образилася. Нехай із продажу квартири і не вийшла б величезна сума, але мені стало б трохи легше. Але що зроблено, те зроблено.

Ось я вже і зі своєю квартирою, за яку мені ще доведеться довго платити. Але тут хоч за своє платиш, а не за орендовану. Працювати доводиться багато, більша частина зарплати йде на платежі, тому я живу в режимі економії, зайвого собі дозволити не можу. Навіть у відпустку намагаюся не йти, щоб більше заробити. Загалом, кручусь, як можу. Батьків вистачає лише на допомогу молодшій дочці, але до цього я вже звикла.

Нещодавно мені дзвонила сестра. Розмова йшла навколо того, що в декреті вона засиділася, нічого, крім горщиків, не бачить, а так би хотілося погуляти та відпочити. Так нехитро вона напрошувалася в гості. Мовляв, попереду довгі вихідні якраз і чоловік вільний було б чудово відвідати столицю.

Я одразу сказала, що у мене вихідних немає, тому вигулювати їх із екскурсіями я їх не зможу. До того ж квартира у мене маленька, тож їм доведеться спати на підлозі. Але сестру це не збентежило, вона сказала, що вони і без мене чудово погуляють, а спати їм все одно де.

Зітхнула я, але погодилася – приїжджайте. Сестра зойкнула від захоплення і сказала, що передзвонить, коли вони візьмуть квитки. Час приїзду вони обрали не найвдаліший, довелося відпрошуватися з роботи, щоб їх зустріти.

А приїхала сестра з чоловіком та старшим сином. Дитину ми не чекали, але що вже можна було зробити. Гаразд, хоч молодшого з бабусею залишили. Я привезла їх до квартири, а сама втекла на роботу. Увечері приїхала і почала облаштовувати гостей.

Тут виявилося, що сестра із сином спати на підлозі не може, бо по підлозі тягне, вони можуть захворіти. Я була така замоталася, що сил сперечатися не було, поступилася їм диваном, а сама лягла на підлозі. На ранок тихесенько зібралася і втекла на роботу.

Сестра весь день бомбардувала мене дзвінками та повідомленнями на тему, куди їм сходити, на чому доїхати, де дешевше поїсти. Таке відчуття, що про існування інтернету ні вона, ні її чоловік не знали. А я й так була не в дусі, бо з моєю спиною сон на підлозі дався мені тяжко. Гаркнула, щоб самі розбиралися.

Увечері я ледве притягла ноги додому, а виявилося, що вся сімейка сидить і чекає на мене, щоб я приготувала вечерю.

– Ну ми ж у гостях, от я й не почала господарювати. А їсти скоро будемо, – без тіні збентеження запитала мене сестра.

Дуже хотілося прямо в той момент і виставити їх за двері, і якби з ними не було дитини, то я так і зробила б. Гаразд, вони б мені нічого не приготували, але самі поїсти могли.

Чотири дні, які у мене гостювала рідня, я ледве пережила. Спина відвалювалася, після роботи доводилося готувати, а протягом дня мій телефон майже розжарювався від постійних дзвінків та смсок сестри. Те, що вдома творився бардак, я мовчу. Провівши їх на вокзал, я змогла видихнути, але виявилося, що рано розслабилася.

Через день мені зателефонувала з претензіями мама. Мені було пред’явлено, що через мене сестра з чоловіком сильно витратилися, а в них діти.

– Постелила на підлозі, нікуди не зводила, їм доводилося їздити самим. А скільки грошей вони витратили – це жах якийсь! Ти ж знаєш, яка у них складна ситуація, могла б допомогти сестрі!

Я пояснила мамі, що на підлозі все одно спала я, а в гості взагалі нікого не кликала. Тим більше, сестра в курсі була, що вигулювати їх у мене часу не буде, я працюю. На що вони там витрачали гроші, я також не знаю. Продукти купувала я власним коштом, а з сестри взагалі ні копійки ні за що не взяла.

– Все одно ти погано вчинила. Могла б взяти відгули, провести екскурсію, зводити їх кудись, щоб вони відпочили. А ти навіть племіннику нічого не подарувала!

– Зводити, мабуть, власним коштом потрібно було? – уточнила я. – І про те, що племінник узагалі приїде, я дізналася вже на вокзалі.

– А як же! Вони ж не мільйонери! Сама знаєш, як їм тяжко живеться.

– Кому тяжко живеться, той по гостях не катається, а працює, щоб жити легше.

Мама сказала, що столиця мене зіпсувала, я стала жорстокою та грубою. Коротше, я ще й винна у всьому виявилася. Сестра напросилась у гості, разом із чоловіком просадила якусь суму, а погана тут я.

Бажання спілкуватися з ріднею та ще хоч раз приймати когось у гості відпало намертво.