Свекруха вмовила, щоб ми віддали дочку до школи біля її будинку, а тепер раптово не може забирати її зі школи

Свекруха весь минулий рік умовляла нас, щоб ми віддали дочку до школи поряд із її домом. Говорила, що забиратиме її після занять, годуватиме, робитиме уроки, а тепер раптом заявила, що не може цього робити. Здоров’я не те. Від нас школа на іншому кінці міста, від моїх батьків також. Тепер комусь доведеться кататись через все місто за дитиною.

Цього року дочка йде до першого класу. Важлива подія, тому школу ми вибирали ретельно.

Хотілося ближче до будинку, щоб вона сама могла ходити на заняття з них. Дуже зраділи, коли дізналися, що з’явилися місця у школі, яка знаходиться у сусідньому дворі, йти хвилини зо три від будинку. Вже ходили навіть розмовляти з директором, коли влізла свекруха.

Вона заголосила, що дитина буде цілими днями сама, що внучка ще маленька, щоб ходити самостійно до школи і назад. Дуже наполягала, щоб ми відправили дитину до школи, яка перебуває у неї у дворі. Обіцяла, що ми тільки привозитимемо доньку до школи, а вона вже після занять забере, обідом нагодує, позаймається, а ввечері або сама її привезе, або ми заїжджатимемо.

Такий варіант мав свої плюси та мінуси. З мінусів – їхати на інший кінець міста, а значить раніше вставати, та й назад теж забирати. Але й плюсів вистачало – можна буде не переживати, дочка буде під наглядом бабусі, нагодована, доглянута.

Вона у нас, звичайно, дівчинка цілком самостійна, але дитина є дитина, тут нічого не поробиш.

Після довгих роздумів було ухвалено рішення віддати дочку до школи поруч зі свекрухою. Принаймні, початкову школу вона відучилася б там, а далі подивилися б. Може б і перевели ближче до будинку. Але за тиждень до початку занять свекруха приголомшила нас новиною, що щодня забирати внучку не зможе.

Раптом з’ясувалося, що вона погано почуватися стала, хоча по ній і не скажеш. Але свекруха переконувала, що їй зле.

Що примітно, чоловік стурбувався, захотів її відправити до платної клініки на обстеження, бо це не жарти, таки вік, але свекруха відмовилася. Ніколи не відмовлялася, а тут махнула рукою та заявила “Навіщо гроші витрачати, що вони там мені нового скажуть”.

Треба знати мою свекруху, вона до свого здоров’я ставиться дуже трепетно. Коли вона погано влітку почувалась і лікар у звичайній поліклініці сказала, що це вік, спека і підвищений тиск, свекруха їй не повірила і протяглася по всіх можливих лікарів. А тут вона має цілий букет, за її словами, але вона відмовилася від обстеження. Як на мене, бреше вона, просто подумала, скільки метушні з дитиною і вирішила злитися.

Хоча ми взагалі на її допомогу не розраховували та не просили ні про що. Сама нас переконувала весь рік, щоб ми школу біля неї вибрали. А тепер у кущі. Нам же зараз хоч розірвись.

Дочку треба буде і привозити, і забирати, бо школа реально далеко від дому, її одну відпускати страшно. Хоча б спочатку їй обов’язково потрібен супроводжуючий.

Виходить, що нам із чоловіком чи моїм батькам доведеться їхати через все місто, хоч цього можна було просто уникнути. Переводити дитину зараз уже не варіант, скрізь все під шийку забито, як мінімум, перший клас треба буде пережити.

Створила нам свекруха купу проблем, на нас же ще й образилася – “Ну вибачте, що я стара хвора жінка і не можу няньчитися з вашою дитиною”. Та ніхто тебе й не просив, сама нав’язалася, зіскочила, ще й скривджену з себе показує.

Не можу перестати на неї злитися. І так купа проблем із цим першим класом, ще й вона так підвела.