Від нічого робити завів подругу по листуванню. Вона пропонує зустрітися, а я думаю, чи це буде зрадою

Ми з Оленою разом уже сімнадцять років. І за ці роки я ніколи їй не зраджував. Жодного разу. Хоча, скажу щиро, можливості були.

Тим більше, практично всі мої друзі зраджували своїм дівчатам і дружинам. І якось вважали це нормальним. Мовляв, у всіх мужиків це природою закладено, головне щоб дружина не дізналася.

Мені така позиція не була близькою. Мене тато виховав так, що до весілля можна робити все, що хочеш. Але якщо ти вибрав жінку, з якою хочеш провести все життя, що залишилося, народити і виховати дітей – то будь добрий, залишайся їй вірним і поважай її.

Перші десять років у нас з Оленою все було добре. Це при тому, що ми народили трьох дітей, збудували свій будинок і платили кредит за машину.

Звичайно, сварки і скандали були, але ми все одно завжди розмовляли один з одним, намагалися знайти компроміс, не грали в “мовчанку” і вирішували всі проблеми, що виникали.

А на одинадцятий рік нашого шлюбу я почав помічати, що наші стосунки почали ніби згасати. При тому, що ми майже не сварилися. Просто жили разом як люди, які добре знають звички одне одного, але роблять усе, щоби не заважати своєму партнерові.

З наших стосунків кудись пішла пристрасть, романтика, ніжність. Дружина, як і раніше, готувала мені сніданок, прала мої шкарпетки, стежила, щоб я ходив на роботу в попрасованій сорочці та чистих черевиках. Але робила це не з кохання, а наче вже за відпрацьованою роками звичкою.

Я приносив додому зарплату, допомагав по дому, купував продукти, займався дітьми на якомусь автопілоті. Ми з дружиною майже не залишалися наодинці, а якщо таке і відбувалося, у кожного тут же знаходилося якесь цікавіше заняття: книга, телефон, фільм та інше.

Згодом я гостро зрозумів, що мені бракує саме якогось тепла, романтики, нових відчуттів. Навіть просто розмови до душі на спільні теми. І поділився цим із друзями.

– Ну ось для цього чоловіки і заводять коханок, – відповіли вони мені. – Адже не йдеться про те, щоб кинути дружину і дітей. Ні, ти просто отримуєш нові емоції, стаєш щасливішим, і життя починає грати новими фарбами.

Я відповів, що робити цього не маю наміру. Тоді один із друзів запропонував мені просто зареєструватися на сайті знайомств під іншим ім’ям із чужими фотографіями та просто спілкуватися.

– Це ж не зрада, – сказав він.

Я вирішив спробувати. І раптом зрозумів, як мені страшно. За стільки років я навіть забув, як це починати спілкування з іншими жінками. Але все виявилося не так уже й складно.

Я почав списуватися з різними милими та цікавими дівчатами. З однією ми дізналися, що любимо один і той же фентезі-всесвіт і щодня тижнями обговорювали героїв, нестикування в сюжеті, плюси та мінуси нового серіалу та інше.

З іншою був відвертіший флірт. Вона сказала, що я дуже симпатичний. Хоч фотографії там були не мої, читати це було чомусь приємно. А в процесі листування вона зазначила, що в мене чудове почуття гумору, і я вмію підтримувати діалог. Це теж було приємно, бо я вже й не згадаю, коли дружина говорила про мене щось гарне.

Спочатку все було весело, я листувався з кількома жінками. Але поступова кожна з них почала підводити до того, що нам час зустрітися наживо. І тут я вже почав шукати відмовки і зливатися.

Одна одразу написала, що їй таке не цікаво та заблокувала мене. Інша продовжила з’ясовувати у чому справа. За підсумком я зізнався їй у всьому та чесно розповів, що просто хочу спілкування.

Тоді вона запропонувала мені зустрітися у дружній формі. Мовляв, нам так добре за листуванням, швидше за все, наживо теж буде весело. При цьому вона обіцяє, що все залишиться в таємниці і спілкування ми будемо виключно в дружніх рамках.

І я не знаю, чи погоджуватися на це чи ні. З одного боку, з цією жінкою мені правда цікаво, без будь-якого вульгарного підґрунтя. З іншого боку, зустрічатися з іншою за спиною дружини вже ніби до певної міри зрада.