Батьки подарували братові квартиру на весілля, а мене змушують винаймати житло

У власності моїх батьків є кілька квартир. Перша їх – спільний подарунок родичів на весілля. Потрібно було молодим десь жити, ото й зібрали зі світу по нитці на затишну двокімнатну квартиру в спальному районі.

У цій квартирі пройшли наші із братом дитячі роки. Пам’ятаю велику хокейну коробку у дворі, де ми пропадали зимовими вечорами. А влітку ганяли на велосипедах у старому сквері неподалік.

Тепер у цій квартирі мешкає мій брат зі своєю дружиною. Такий подарунок на весілля подарували йому наші батьки. Вручаючи молодятам зв’язку ключів, батько урочисто сказав:

– Ось вам перехідний весільний трофей. Господарюйте, обживайтеся та народжуйте дітлахів. Злагоди вам та любові!

Другу квартиру мати отримала у спадок від своєї бабусі. До неї ми й переїхали, коли мені було 10, а братові 12. Простора трьохкімнатна квартира з високими стелями неподалік центру – справжня межа мрій. У цій квартирі я прожив вісім років.

А після вступу до ВНЗ з’їхав до гуртожитку, щоб не мотатися щоранку на інший кінець міста. Спочатку мені – хлопцю з київською пропискою – не дали місце в гуртожитку. Але в середині навчального року кілька кімнат звільнились, і я переїхав. Брат на той час теж жив окремо.

Скинувши з плечей тягар батьківських турбот, мама з татом почали більше часу присвячувати роботі. Їхні справи пішли в гору. І незабаром вони обзавелися стильною квартирою-студією у центрі. Почали здавати їх у найм.

Наразі батьки живуть у великому будинку у престижному приватному секторі. Студію, як і раніше, здають в оренду. А трьохкімнатну тримають про запас. Іноді ночують там, якщо затримуються у місті допізна.

Торік я закінчив інститут, з’їхав із гуртожитку та попросив батьків пустити мене пожити у трикімнатну квартиру. Вона все одно пустує багато років. І, зрештою, я там прописаний. Але батьки відповіли відмовою. Батько сказав:

-Шиш тобі, а не трішка! Будеш водити туди дружків і дівчат легкої поведінки. Перетвориш пристойну квартиру на клоповник, а нам потім ремонт робити за власний рахунок.

Звісно, ​​на вулиці вони мене залишити не могли. Підкинули грошенят спочатку, щоб винайняв собі квартиру і почав пошуки роботи. Та й поки вчився, вони завжди допомагали фінансово, за це я їм дуже вдячний. Кілька разів я знаходив підробітки, намагався поєднувати роботу з навчанням, але на успішності це відбивалося не найкращим чином.

Після інституту я швидко став на ноги. Знайшов стабільну роботу за фахом, перестав залежати від батьків. І познайомився із дівчиною. Марина приїхала до столиці з провінції, навчалася у меді та жила у гуртожитку. Незабаром після знайомства вона перебралася до мене в орендовану квартиру.

Марині було далеко добиратися до коледжу, і ми почали подумувати про пошук квартири в іншому районі. І тут я згадав, що батьківська квартира знаходиться у парі станцій метро від коледжу, де навчається Марина.

На черговому сімейному святі у будинку батьків я знову спробував заговорити з батьком про квартиру. Розповів йому про Марину, що у нас все серйозно, і ми шукаємо житло для спільного проживання. Але знову натрапив на холодну категоричну відмову. Він коротко відповів:

– Ось одружитесь, тоді й поговоримо.

Того вечора я поїхав від батьків у здивуванні. Коли брат почав зустрічатися з майбутньою дружиною (до речі, корінною київлянкою), спочатку вони жили в батьківській студії в центрі. До того ж цю ідею підкинув їм сам тато.

А зі мною навіть і розмовляти не захотів на тему квартири. Відносини у нас завжди були приятельські, батько не виділяв нікого з дітей. Тому мені була незрозуміла його категорична позиція.

І тоді я вирішив поговорити серйозно з мамою. Вже вона повинна знати причину татової принциповості. Таємно від батька ми зустрілися в кафе. І мама розповіла мені цікаву історію:

– До знайомства зі мною твій тато зустрічався з дівчиною. Вона приїхала до Києва, тулилася з подружкою в орендованій кімнаті на околиці. І підробляла офіціанткою у кафе. А він працював і винаймав квартиру в центрі. Тато завзято доглядав дівчину, намагався показати себе у всій красі. Збрехав, що має свою квартиру і запропонував переїхати до нього. Та охоче погодилася.

Користуючись тим, що тато закоханий вуха, дівчина просила прописати її в цій квартирі, нічого не підозрюючи про обман. А коли брехня розкрилася, дівчина просто пішла від нього. Їй була потрібна столична прописка, а не твій батько. Тато дуже довго страждав і буквально зненавидів приїжджих дівчат.

Коли ти закінчив інститут, він побоявся, що ти приведеш у квартиру якусь приїжджу меркантильну дівчину. І відмовив тобі у житлі. А зараз він не вірить твоїй Марині. Тож не тримай на нього зла. А якщо ви дійсно любите один одного подумайте про весілля.

Ця розмова все прояснила. Я перестав тримати образу на батька. А ми з Мариною наслідували мамину пораду і подали заяву до РАЦСу.