З’їздила до онуків на тиждень, а як повернулася додому, з’ясувалося, що чоловікові сподобалося спати одному

Мій чоловік під старість років нісенітницю якусь городити почав! Давай, мовляв, спати окремо, то мені зручніше! Тридцять років в одному ліжку спали, не скаржився, а тут на тобі ні з того, ні з сього! Не знаю, що й думати.

Нам обом уже за шістдесят, обидвоє пенсіонери. Живемо в трьохкімнатній квартирі, і раніше у другій кімнаті син із дружиною тулився. А як старша онука в школу пішла, вони свою квартиру в іпотеку взяли та й з’їхали. І кімната стала гостьовою, здебільшого там онуки ночують, коли до гостей приїжджають.

А тут трапилося лихо – молодша онука застудилася. Кашель, нежить, висока температура. Лікарі сказали, мовляв, грип підчепила. Син мене попросив до них на тиждень перебратися – і в нього, і у невістки робота відповідальна, та й у старшої іспити на носі, доглядати хвору дитину банально нема кому. Не могла ж я синові рідному відмовити.

У нас із Олексієм завжди стосунки добрі були – зростав він в атмосфері взаємної довіри та прийняття, що після переїзду – і грошима якщо треба допоможе, і з батьком на дачу з’їздить, і в аптеку збігає, якщо ми з чоловіком обоє захворіємо.

Залишила чоловікові їжі на тиждень, дала докладні інструкції та поїхала зі спокійним серцем. Єгор у мене ніколи побутовим інвалідом не був, міг сам і випрати, тим більше в машинці, прибрати, приготувати вечерю. Хоч і дзвонив кілька разів за тиждень питав де що лежить на кухні, але зазвичай це говорило про те, що чоловік просто скучив.

Внучка тим часом досить швидко на поправку пішла, без ускладнень, дякувати Богу, обійшлося.  Як у школу знову ходити почала, так я одразу й почала збиратися назад.

Вдома, як і очікувалося, жодних подій. Поки речі розбирала, чоловік і вечерю розігрів, і на стіл накрив. Обговорили за столом новини останні, сімейні справи та й спати лягли.

Це значить учора було, а сьогодні вранці прокидаюсь – чоловіка під боком уже немає, хоча він завжди спав до переможного, навіть гарматою не розбудиш. Іду на кухню, а він там сніданок готує. Це здалося підозрілим, але вирішила так він за тиждень скучив.

Але весь день смиканий якийсь ходив, ніби сказати щось хоче, та не наважується. Він нервує, і мені це мимоволі теж передається. Аж тиск підскочив! Надвечір не витримала і зажадала пояснити у чому справа. Але такого я не очікувала.

– Знаєш, я сьогодні вночі раптом зрозумів, що мені той тиждень так добре спалося одному! – зовсім раптово заявив мені Ігор із самим буденним виглядом. – Ніхто під боком не сопе, руки-ноги на мене не складає. Давай я в гостьову переберусь?

Сказати, що я здивувалася, не сказати нічого. Навіть здивувалася, і дар мови втратила на кілька хвилин. У голові відразу стільки припущень спливло, одне страшніше за інше.

– Ти чого це, старий, надумав? – нарешті змогла видавити із себе я. – Може, трапилося щось?

– Та все гаразд, чого ти вигадуєш? – Чоловік відмахнувся. – Просто ми вже не молоді, кісткам відпочинок потрібен! Один на ліжку як хочеш спи, а вдвох тільки мучитися вже.

Як же мене слова його образили! Мовчати я не стала, звикла, що ми завжди всі проблеми на місці вирішуємо, та й вивалила всі свої підозри. Та тільки цього разу все без толку виявилося.

У відповідь я теж дізналася про себе дуже багато нового, і мова пішла вже не лише про нічний відпочинок. І господиня я погана, і пиляю його постійно, і онуки у мене на першому місці.

Вперше за тридцять років шлюбу посварилися! По кімнатах розійшлися, я думала не витримаю – розплакаюсь!

І ось уже за вікном темінь, давно спати пора, а я тільки-но заспокоїлася. Сон взагалі не йде, все зрозуміти намагаюся, що на чоловіка знайшло? А раптом і справді захворів чимось, просто зізнаватись не хоче? Чи молоду якусь собі знайшов? Хоча розумію, що навряд.

Місця собі не знаходжу, і як помиритися тепер не знаю, які слова вранці знайти, щоб знову скандалити не почали.